Батькам 5 порад від спілки психологів Полтави

Батькам, які бажають бачити своїх дітей здоровими та щасливими, присвячений цей матеріал сайту спілки психологів Полтави.

Автори:

Заслужений працівник освіти України, науковий керівник спілки психологів Полтави СПАННА, професор психології та кандидат психологічних наук Володимир Федорович Моргун.
Заслужений працівник освіти України, голова СПАННА Володимир Вікторович.

Зображення матеріалу – фотографія виступу перед батьками В.Ф. Моргуна, автора всесвітньо відомих, значущих робіт: Психоаналіз і багатовимірність особистості, Психодіагностика особистості підлітка

Батьки є (були) в кожного з нас і саме вони значною мірою визначають наш зв’язок з тим що було, є та буде у майбутньому.

Головною проблемою, коли зникне загроза ядерної війни — буде проблема підлітків.
Гейзенберг, фізик, філософ, лауреат Нобелівської премії

Що робити та що не робити

Загальні поради батькам. Поради які вивірені знаннями та досвідом СПАННА.

І пам’ятаємо, до того часу:

коли вашим дітям виповниться 12 років, ви вже проведете з ними 75% спільного часу.
коли їм виповниться 18 років, 90% часу з ними буде позаду.

1. Надайте дитині право на помилку

Зрозумійте що найголовніше, непорушне, безумовне право дитини — «Право дитини на помилку».
Так надайте це право своїй дитині!

Великий польський педагог Я. Корчак

Сформулював це право на помилку ще категоричніше у своїй роботі «Як любити дітей»., як…

«Дитина має право дитини на смерть»

І це та людина, яка, щоб не так було страшно його вихованцям, добровільно пішла в газові камери смерті фашистів!

Нище наводимо невеликий уривок з його геніального педагогічного твору.

Треба дитину знати, щоб, надаючи ці права, робити якомога менше помилок. А помилки неминучі.
Але спокійно: виправляти їх буде він сам — на подив пильно, — аби ми не ослабили цю цінну здатність, цю його могутню захисну силу.
Ми дали дуже багату або невідповідну їжу: надто багато молока, несвіже яйце – дитини вирвало.
Дали нестравні відомості — не зрозумів, нерозумну порада — не засвоїв, не послухався.

Це не порожня фраза, коли я говорю: щастя для людства, що ми не маємо сили підпорядкувати дітей повністю нашим педагогічним впливам і дидактичним замахам на їх здоровий глузд і здорову людську волю.

Я кличу про Велику хартії вільностей, про права дитини. Бути може, їх і більше, я ж встановив три основних:

Право дитини на смерть.
Право дитини на сьогодні.
Право дитини бути такою, якою вона є.

Я. Корчак. Как любить детей

Жан Піаже – один із найвпливовіших психологів дитини ХХ століття.

Піаже першим системно показав, що розвиток інтелекту – це не накопичення інформації, а активне конструювання знань. Дитина не просто засвоює світ – вона досліджує його через дію, експерименти, помилки й власний досвід.

Важливу роль відіграє не “правильна відповідь”, а процес мислення.

Те, як дитина доходить до рішення, часто цінніше за сам результат.

Піаже також описав стадійність розвитку мислення – від сенсомоторного до формально-операційного.

І кожен етап має свою логіку: те, що здається очевидним дорослому, може бути ще недоступним для дитини не через “незнання”, а через інший спосіб мислення.

Одна з найцінніших ідей Піаже – помилка не є провалом.

Це частина розвитку. Через помилки дитина перевіряє свої гіпотези про світ і поступово перебудовує їх.

Саме так формується справжнє мислення – не через заучування, а через живий досвід.

2. Перетворюйте свої «Ти повідомлення» в «Я повідомлення»

Коли Ви говорите дитині «Ти не зробив…», «Ти не вивчив…», «Ти брехун…», «Ти негідник…», Ви засуджуєте дитину, висловлюєте негативне твердження про свого нащадка. Причому засуджуєте в цілому, засуджуєте його особистість. А негативу й так багато в цьому світі! Висловлене Вами негативне “Ти повідомлення” в кращому випадку не сприймається. Але, зазвичай, воно сприймається, причому сприймається як чергова негативна оцінка від самих значущих людей в житті дитини – від батьків. Накопичення цього негативу далі перетворюється в неврози, психози, тілесні захворювання.

Якщо ж скажете «Я …» про свої Якщо ж скажете «Я …»почуття, думки щодо конкретного вчинку, то Ви не тільки коректуєте поведінку дитини, але й підкреслюєте близькість свого сина (дочки) до Вас. Ви тим самим демонструєте своє позитивне відношення (бо тільки самим близьким для нас людям, ми розповідаємо про свої переживання).

Ти чи Я повідомлення? Фільтруй … повідомлення

3. Уникайте дидактогенії

Поважайте честь та гідність дитини!

Для більшості сучасних учнів властиво те, що в психології називають «Дидактогенія».

Дидактогенія (ін.-грец. διδακτός – навчання + γενεά – породження) – психічне захворювання, хворобливий стан викликаний негативними емоціями при навчанні.

Дидактогенія

Це негативний стан, пов’язаний з навчанням.

Перша та найголовніша причина – жахливі програми та підручники. Програми та підручники які орієнтують дитину не розвиток її природних здібностей, не на задоволення її природного потягу до пізнання, а на засвоєння (непропорційного її можливостям) певного обсягу знань, вмінь, навичок. Жага пізнання, питання “Чому” природою дана кожному з нас! Але, на жаль, зазвичай, при навчання вони не тільки не розвиваються, а навпаки – гальмуються.
Друга причина – порушення педагогічного такту батьками, вихователями, педагогами. У гонитві за показниками вони, зазвичай, порушують честь та гідність дитини. А також найголовніше право дитини на помилку… На нескінченні помилки!
- Третя причина – економічна, політична та релігійна ситуації в країні.

Ситуація в Україні

Нинішні економічна, політична, релігійна ситуації діють гнітюче.

Повітряні тривоги, гибіль співвітчизників, руйнування інфраструктури, будинків…

В умовах ринкової економіки взаємини, навіть між близькими людьми, часто перетворюються у відношення конкурентів.
А тут ще й телевізійна, радіо та інтернет інформація з акцентом на негатив. Війна, катастрофи, вбивства, корупція, теракти, аварії, пожежі, землетруси, зґвалтування.
Мало хто ставиться до подій філософськи.

Одні свій щоденний негативний психологічний заряд залишають в собі. Він накопичується, а потім переростає в серйозні психологічні та тілесні проблеми.

Інші виплескують його в родині — на чоловіка, на дружину. Але тут стримувальним фактором для чоловіка є те, що після цього дружина може бути «Не ласкава», а для дружини те, що може змінитися її матеріальний стан…

Тому найчастіше, весь цей негатив, перенаправляється на дітей у зв’язку з їх найголовнішою діяльністю — навчанням. Цей негатив закріплюється в пам’яті дитини й завжди виникає коли перед нею виникають навчальні завдання. Що своєю чергою викликає неспроможність дитини ефективно засвоювати нові знання, та і навіть використовувати ті знання, вміння та навички які дитина напевно має!

Згідно зі статистикою, більш ніж половина нині визнаних геніїв людства в шкільні роки були звичайними “пересічними” учнями, причому більшість з них мали величезні проблеми з навчанням!

Сердитий вираз обличчя, осуд дитини, загрози, неприховане розчарування, неуважність (мені ніколи! крики, приниження честі і гідності дитини, обмеження природних прав і свобод дитини) — дидактогенія…

Пересічні геніальні учні

4. Розглядайте здоров’я як єдність Тіло-Душа-Дух

Здоров’я — це скарб, який необхідно берегти, зміцнювати. На ньому можна економити.
Зберегти та поліпшити здоров’я дитини — одна з найголовніших завдань батьків. І школи.

За статутом ВООЗ здоров’я розглядається як стан фізичного і душевного гараздів, а не тільки відсутністю хвороб. А ми додали сюди ще й духовний вимір — духовних гараздів.

Батькам необхідно не тільки вести боротьбу з хворобами дитини, але й діяльність спрямовану на зміцнення здоров’я. Причому не тільки фізичного, але й психологічного, духовного.

Беззаперечним медичним фактом є те, що здоров’я людини напряму залежить від її душевного (психологічного) стану. Учні реально хворіють не тільки у зв’язку з анатомо-фізіологічними особливостями, але й тому, що їм просто не хочеться йти до дитячого садочку чи до школи (дидактогенія…). А ще й тому, що у здоровому стані на них лаються, ставлять зависокі вимоги, а свою батьківську любов проявляють дуже скупо. Коли ж хворіє дитина до неї всі уважні, про неї всі турбуються, її жаліють, її люблять…

Загальновідомо також, що люди сильні Духом, люди духовно розвинуті – значно менше схильні до хвороб. Це ті, для яких цінностями життя є не тільки й не стільки матеріальні блага, але й прагнення до Істини, Краси, Мудрості. Духовно розвинута людина й менш уразлива різноманітним методам маніпулятивного впливу, які заполонили наше сьогоднішнє життя.

Безумовно, в душевно-духовному розвитку одним з найефективніших засобів є читання, розвиток любові до читання у дітей.

«Читайте. Читайте книги серйозні. Життя зробить все інше», писав Ф. М. Достоєвський.

На жаль, це є й найголовнішою проблемою сучасного виховання…

Тому пропонуємо батькам дещо компромісний, але дієвий, перевірений практикою, варіант.
Це прослуховування школярами аудіо книг. Бажано, з наступним обговоренням.

Ще краще – сумісно з дитиною прослуховування. з наступним обговоренням.
А, в ідеалі, ще й при тактильному контакті з дитиною.

5. Уникайте догматичного сприйняття понять: «Успіх», «Любов»

Успіх, успіх…

Згідно з догматичним та загальноприйнятим означенням «Успіх – це суспільне визнання чогось або когось». Тобто, згідно з цим означенням, саме від них, від інших залежить оцінка того, що людина зробила, а, відповідно, і її самопочуття…

СПАННА пропонує інше. не догматичне трактування цього поняття:

«Успіх – це просування людини до поставленої мети, яке супроводжується її позитивними емоціями.» – авторське означення СПАННА.

Й принципово не має значення чи мале, чи велике це було просування. Було просування – значить й був успіх! В цьому сенсі, навіть й нібито відсутність позитивного результати (наприклад, нерозв’язана задача) – теж є успіхом. Тому що на шляху цього просування, людина здобуває свій власний досвід, знання – як не слід робити… Й може перетворюйте цю нібито «невдачу» в сходинку до поставленої мети.

Успіх дитини полягає не стільки у володінні (оцінками, зокрема), скільки в отримання задоволення від просування до поставленої мети.

І в цьому сенсі ми повинні бути вдячні нашим миттєвим невдачам, бо вони вказують нам дорогу досконалості!

Й в першу чергу, саме сучасна школа повинна бути не джерелом дидактогенії, а місцем організації успіху дитини.

Навчальний заклад – територія організації успіху

Про Любов

Найжахливіші слова, які дитина чує від батьків: «Я тебе не люблю, тому що…», «… от тепер, я тебе такого – люблю!».
Любов батьків до своєї дитини – повинна бути безумовна, а не, «…тому що…»

Любов безумовна та умовна

Батькам: 5 порад від СПАННА