Структура особистості – це
набір найбільш стабільних і незмінних властивостей, що виявляються індивідуумами в різний час у різних ситуаціях;
ієрархічні відносини між цими властивостями.
Автор: Олександра Фідельська, психолог
Різні підходи до структури особистості
У сучасній психології виділяють різні підходи до структури особистості. Кожен підхід має свою теорію та свої уявлення про властивості та структуру особистості. Назвемо основні.
Л. Рубінштейн визначив особистість як триєдність:
- Чого людина хоче, що має йому привабливість (спрямованість, мотиваційно-потребова система особистості),
- що може людина (його здібності та обдарування)
- що він сам (який його характер).
З. Фройд. Він стверджував, що особистість складається із трьох основних компонентів:
- “Воно” (Ід) – темна і багато в чому недоступна частина особистості, наділена неприборканими потягами та пристрастями.
- “Я” (Его) – та частина людської особистості, яка усвідомлюється як “Я” і знаходиться в контакті з навколишнім світом за допомогою сприйняття. Його здійснює планування, оцінку, запам’ятовування та іншими шляхами реагує на вплив фізичного, духовного та соціального оточення.
- “Над-Я” (Суперего) – включає заборони та контроль інстинктивних імпульсів через прийняття батьківських та соціальних стандартів. І, таким чином, виникає моральний конфлікт, необхідне зростання та дорослішання особистості.
К. Юнг. Структура особистості (або психіки) має три рівні:
- Его (свідома частина), центр сфери свідомості. Всі ті думки, почуття, спогади та відчуття, завдяки яким ми відчуваємо свою цілісність, постійність та сприймаємо себе людьми.
- Особисте несвідоме. Усі враження, конфлікти та спогади, які колись зізнавались, але тепер пригнічені чи забуті. Містить у собі комплекси винесені індивідуумом із його особистого, родового, спадкового досвіду.
- Колективне несвідоме. Сховище пам’яті людства, навіть наших малоосвічених, не до кінця сформованих людиноподібних предків.
Е. Берн пропонує розглядати людину як триєдність:
- Дитина.
- Батько.
- Дорослий.
Аналіз структури особистості та аналізу транзакцій
Ерік Берн (10 травня 1910 – 15 липня 1970) – американський психолог та психіатр. Саме йому належить революційна теорія «транзактного аналізу» людських взаємин.
Транзактний аналіз (ТА) підходить для терапії клієнтів у різних станах, від сімейних та подружніх проблем до неврозів та особистісних розладів. Для його ефективності важливо, щоб клієнт навчився застосовувати концепції та принципи ТА.
В основі транзактного аналізу лежить:
- Аналіз структури особистості та аналізу транзакцій. Берн стверджував, що будь-яке спілкування відбувається у якомусь із трьох станів (Батько, Дорослий і Дитина), а саму взаємодію між людьми називав транзакціями.
- Сценарний аналіз – підсвідомого плану життя, за допомогою якого люди організовують свій час. Сценарії визначають долі людей, зокрема їх підхід до відносин та вирішення життєвих завдань. Берн вважав, що в основі сценаріїв зазвичай лежать безпосередні дитячі ілюзії, які можуть зберігатися протягом усього життя.
Транзакція – це одиниця спілкування, що описується схемою стимул-реакція.
Наприклад, стимул: «Добрий ранок», реакція: «Привіт! Як спалось?”
Его-стан – це набір думок, почуттів та поведінки, які виявляються в особистості ситуації «тут і тепер».
Різні життєві ситуації вимагають від нас різної поведінки та різноманітних психологічних реакцій.
Щодня людина грає близько десятка не схожих на попередні ролі, тим самим уявляючи себе на арені соціуму.
Вранці це може бути роль: сина, дочки, чоловіка, дружини, неодруженого,
коханця.
Потім роль: співрозмовника в автобусі, покупця в магазині, відвідувача банку.
Далі план гри зміниться, і ось людина вже з упевненістю виконує ролі: учня, студента, робітника, службовця, менеджера, керівника, власника невеликої фірми або, навпаки, величезної корпорації.
Дитина-батько-дорослий
Здається, що керувати такою кількістю сценаріїв адекватно просто неможливо, але насправді всі акти та дії перелічених вище “спектаклів життя” несвідомі й засновані на відпрацьованих роками рефлексах.
Уважно спостерігаючи за людьми у подібних побутових ситуаціях, психологи зробили висновок, що основа особистості людини – не єдина сутність, вона розбивається на три складові: Дитина, Батько, Дорослий.
Як же проявляють себе Дитина, Батько, Дорослий?
Дорослий
Для початку варто визначити характер его-стану Дорослий. У ньому збираються всі ті риси, які ми у повсякденності називаємо логічними, раціональними, розумними.
Уявіть ситуацію, коли ви вибираєте продукти в магазині: для вас важливо знайти хороший продукт за прийнятною ціною, ви порівнюєте вартість, читаєте склад і вибираєте найбільш вдалий на ваш погляд варіант.
Так і працює Дорослий, він ніби комп’ютер прораховує всі можливі схеми дій і прагне вчинити так, як було б найбезпечніше і зручніше в цій ситуації. Іншими словами, поведінку Дорослого можна схарактеризувати як завчену, звичну у суспільстві таких самих Дорослих.
Іноді дії Дорослого механічні як цифрові алгоритми, для цього его-стану важливо поставити питання, відповісти на нього і лише потім діяти.
Попри те, що дорослий дуже логічний і строгий, він є найбільш нестійким і вразливим его станом і часто як би перекривається іншими елементами особистості.
У разі будь-яких психічних і невротичних розладів у людини, Дорослий перебуває у своєрідному кріосні – впадає в абсолютно пасивний стан, вивести з якого його не так просто й не може керувати повсякденними справами, людина стає несамостійним, веденим і нездатним вести свій побут.
Якби у всіх людей его-стан Дорослого був би однаково сильно розвинене, ми були б як дві краплі води схожі один на одного, однаково діяли б у всіх життєвих ситуаціях, не звертаючи уваги на почуття та емоції. Однак, крім Дорослого, існують ще два елементи особистості, два его-стана які й визначають нашу індивідуальність.
Батько
Его стан Батько формується в людини на основі його особистих спостережень за своїми матір’ю і батьком. У Батьку сконцентровані норми поведінки, життєві підвалини та принципи, звичні для сім’ї, в якій виросла дитина.
За цим его-станом в особистості пацієнта можна зробити висновок про те, як його батьки поводилися у побуті, стосовно один до одного і до самого пацієнту.
У структурному аналізі виділяють два стани Батька, а саме: Батько-критикує і Батько-піклується.
Батько, що критикує, вибудовує нашу соціальну поведінку так: забороняє здійснювати аморальні вчинки, змушує виконувати обіцяне і т. д. Можна сказати, що Батько показує нам рамки совісті та засоромлює, коли наші дії виходять за ці рамки. Проте, попри таку суворість, Батько-критикующий також захищає Дорослого від поганого впливу сторонніх: дає відсіч кривдникам, висловлює свою особисту думку, відстоює свою позицію.
Батько, що піклується, дає нам впевненість у собі, дозволяє шкодувати самого себе і прислухатися до своїх почуттів. Кожній людині просто необхідно виховувати в собі адекватного Батька, що піклується, щоб не допустити емоційного вигоряння і не загнати себе роботою, навчанням і побутом.
Дитина
Найцікавішою (але також найпроблемнішою, зазвичай) частиною особистості є наша внутрішня Дитина.
Цей его-стан є емоційною основою, яка контролюється Батька і Дорослого.
Саме в частині его-Дитина починається творча діяльність, з’являються хобі, вибудовується непересічність.
Однак, є і небезпечні сторони – у цієї частини особистості відсутня логіка та почуття страху, що може іноді призводити до плачевних ситуацій у разі, якщо внутрішній Батько не доглянув Дитину. У Дитини величезний спектр емоцій: від несамовитої печалі до “щенячого” захоплення.
Стан Дитини також ділиться на два підвиди: Дитина-природня та Дитина-адаптивна. У природній Дитині зрілої людини полягають імпульсивність, емоційність, бажання наполягати на своєму навіть у разі неправоти, а також прагнення задоволення будь-якими способами. Адаптивне Дитя поводиться на догоду Батькові, тобто так, щоб отримати схвалення і похвалу старшого, не виходить за межі дозволеного.
Ідеал
В ідеалі саме Дорослий повинен вирішувати, коли “випускати у світ” Дитину чи Батька. Ерік Берн пропонує розглядати особистість психічно здорової людини у вигляді схеми, що складається з трьох кіл, кожна з яких є сутністю Дитини, Дорослого і Батька. Три кола перебувають у рівновазі, жодного перетину немає.
У випадку, якщо один з его станів прагне домінування, відбувається особистісний дисбаланс. Наприклад, коли Батько перекриває Дорослого, ми спостерігаємо закриту в собі людину, схильну до постійного самоконтролю, жорстких принципів та суворості. Якщо ж активним є Дитя, таку людину назвуть безсовісною і гіперактивною, адже для неї геть-чисто відсутні правила, яких слід дотримуватися кожного члена суспільства. Крім того, у такої особи високий ризик розвитку періодичних неврозів та психозів.
Игры в которые играют люди Э. Берн
Люди, которые играют в игры Э. Берн
Формы человеческих отношений Э. Берн