Позбавитись чи дякувати образам?
Автор: Н.І. Козлов, професор.
Чи є образа вродженою емоцією
Чи є образа вродженою емоцією — питання спірне, але у будь-якому разі маленькі діти ображатися ще до ладу не вміють, але енергійно цьому навчаються.
Для дітей, образа – природний засіб тиску на близьких людей(батьків, друзів, братів та сестер).
Дорослі люди починають розуміти, що образа — не цивілізований спосіб вирішення розбіжностей, і вчаться жити без образ. Однак дорослішають не всі, а якось реагувати на образи навколишніх все одно доводиться .
Образа – не вроджена емоція вважає професор
Образи – не вроджені емоції, а соціальний інструмент, результат соціального навчання.
У немовлят в арсеналі є вроджений, поведінково досить простий стан агресії, а складна поведінка образи їм ще не властива.
Діти швидше вчаться ображатися там, де їх оточення (насамперед батьки і бабусі) чекають від них образ. Вони вже заздалегідь бачать та інтерпретують різні їх негативні емоції як образу.
Не як страхи, не як тиск на дорослих, а як нещасну та гірку образу.
«Маленький мій, іди сюди, не плач… Хто тебе образив?!»
Якщо батьки шукають приводу дитині поспівчувати і дитину втішити – вони ці приводи знайдуть, навчать дитину ображатися і скоро втішатимуть дитину, яка постійно ображається.
В оточенні цих дорослих ображатися виявляється вигідно. Ці дорослі приміряють на себе ситуацію, трактують її як образу і намагаються такому реагуванню навчати дітей вже з однорічного віку, але це рідкісні епізоди.
Зазвичай діти вчаться образам у віці від 2 до 5 років, шаблонно або творчо переймаючи це реагування за зразками від інших дітей та дорослих.
Скривджений вираз обличчя та скривджені інтонації — одна з найпростіших для впізнавання емоцій, мабуть, через повсюдне поширення. Традиційна форма дитячої образи: “Якщо ти цього не зробиш – я на тебе буду ображатися”.
Образу зазвичай використовують для звинувачення інших у нанесенні собі неприємностей.
Ситуації
Наведемо декілька прикладів.
Ситуація 1
Дівчинці п’ять років. Своїм триколісним велосипедом вона їхала вільно, не замислюючись. Подруга стала на шляху її руху. Зупинилася і, підвівшись на велосипеді, спокійно та дзвінко крикнула подрузі: «Я бачити тебе не хочу!» — схоже, цю фразу вона почула в якомусь серіалі, фраза їй здалася сильною, дієвою, і вона її приміряла. Чи матиме це ефект?
Втім, подруга повернулася до неї байдужою спиною. Нічого, наша дівчинка ще буде вивчати техніку образ день за днем, знатиме вже багато фраз образи, вивчить до них правильні гірко скривджені інтонації та навчиться все це інсценувати ситуативно. За рік, можна бути впевненим, вона буде вже майстром образи.
Діти починають користуватися образами просто тому, що образи працюють. На них реагують. Діти користуються образою достатньо довільно, можна сказати — усвідомлено: вони знають, кому вони ображаються і навіщо. Марно, даремно, нікому — так безглуздо маленькі діти практично не ображаються.
Ситуація 2
З розповіді клієнта:
«Моєму племіннику, Максиму, зараз три роки і він чудово освоїв образу.
Коли йому щось не подобається, наприклад, як поводяться дорослі поряд з ним, він лягає на підлогу, обличчям вниз, закриваючи обличчя руками, при цьому, періодично, виглядає з-під долонь у пошуках глядача.
Якщо бачить, що на нього дивляться — ображено ховається назад у долоні. Обличчя нещасне – губи надуті, очі сумні.
І ми зрозуміли, що у такій ситуації найефективніший спосіб – не звертати уваги (дитині просто набридає демонструвати образу). Також можна спокійно пояснити, чому не можна/неможливо дати те, що він хоче отримати, і «валяння на підлозі» йому в цьому випадку не допоможе».
Відмінності
Згодом між дітьми виникають відмінності.
Є діти, які вже з двох років ображаються практично усвідомлено та легко відповідають на запитання: «Ти кому ображаєшся? Навіщо ображаєшся?». Їхні образи мають на меті діяти на когось, це образи «для того, щоб».
На відміну від таких дітей-маніпуляторів, є діти прості, які швидше традиційно реагують так, як заведено між дітьми. Їхні образи можуть бути схожі на адресні та доцільні реакції. Насправді такі діти не можуть відразу відповісти на запитання: «Навіщо ти образився?» – тому що вони справді ображаються не «Навіщо», а «Бо»: «Бо він мене обізвав! »
Згодом, саме з підліткового віку, почуття образи закріплюється вже у великій мірі як мимовільна емоційна реакція. Зауважте це: почуття образи виникає не стихійно, не природно, образам вчить суспільство, так само як володінню мовою чи вмінню готувати.
Наші уроки образам
Дівчат та хлопців вчать, на що ображатись можна, а на що не можна.
Молодих людей вчать, які образи є правомірними, обґрунтованими, а на які уваги звертати не потрібно, безглуздо.
Образи — результат виховання, і люди, які звикли часто ображатися, одержують назву образливих.
Самі образливі зазвичай упевнені, що вся справа в навколишніх, які ставляться до них недоброзичливо, навколишні ж бачать в образливих людях чи наївних маніпуляторів, чи погано вихованих людей.
Ображаються і чоловіки, і жінки, проте частіше образи характерні для жінок, ніж для чоловіків, можливо через звичку жінок жити почуттями.
«Образа має більше влади над жінкою, ніж любов, особливо якщо у цієї жінки благородне і горде серце…» — це іронічне зауваження нагадує нам про те, як жінки схильні свою образу захищати та представляти як природну, нормальну та гідну реакцію.
Втім, чим більше серед чоловіків є суб’єктів із психологією дитини, тим більшою мірою образи поширюються і серед чоловіків.
Розумні та дорослі люди, навіть якщо колись ображаються, розуміють свою неправоту і від цієї, загалом, непродуктивної звички намагаються відучитися.
Звичайна реакція дорослого та успішного
Дорослі та успішні люди ні на кого зазвичай не ображаються.
Замість образи спірну ситуацію можна з людиною обговорити, звернутися з проханням, а у разі потреби тиску – попередити про свої наступні дії: «Якщо ти цього не зробиш, мені доведеться зробити ось це».
Зауважимо, що тиск — не найефективніший засіб впливу. З іншого боку, зовсім відмовлятися від образи також виявляється неправильним: мову образи люди добре розуміють, а у деяких ситуаціях почуття образи є соціально прийнятним і досить ефективним засобом управління міжособистісними відносинами.
Напевно, все-таки важливіше вивчати те, що ображатися – безглуздо в принципі, у дорослих і цивілізованих людей є інші способи налагоджувати стосунки один з одним.
Якщо ви доросла, душевно здорова і вихована людина в оточенні таких самих гарних людей, вам образи будуть не потрібні й ви з ними стикатися самі не будете.
Коли розберетеся з собою та ображатись в основному припините, починайте наводити лад зі своїми дітьми.
Питання «Чому ображаються мої діти?» краще замінити на «Навіщо ображаються наші діти?». Потім серйозно запитайте себе «Як я їх цьому вчив?» і «Які інші погані звички я дозволив своїм дітям?»
Якщо ви своїх дітей любите, то скоро образи у своїх дітей ви припините: у їхньому житті вони їм заважатимуть.
Ми не обіцяємо, що все пройде у вас легко, але пізніше в майбутньому ваші діти скажуть вам спасибі.
І у вас почнеться світле життя – життя без образ.
Післямова від СПАННА
Ми не з усім текстом професора Н.І. Козлов згодні.
Найголовніше з чим згодні, це те що:
образа – одна найбільш руйнівних емоцій у нашому житті, яка може привести до жахливих наслідків свого власника.
Найголовніше з чим не згодні, це те що:
«світле життя – життя без образ».
Воно неможливе та й не потрібне.
Тлумачення СПАННА образ та що варто робити
«Образа – це те, що сприймається як дія, спрямована на приниження честі та гідності людини, отримання від людей неприємного та неотримання очікуваного» СПАННА
Образи дають людині важливий дороговказ на те, що її сприйняття не адекватне реальній дійсності.
Ми, навіть певною мірою, повинні бути вдячні нашим образам!
Тому паралельно з роботою позбавлення себе від образ, людина повинна ще й провести величезну роботу по звільненню себе від свого деструктивного сприйняття дійсності.
І це є другим важливим напрямком психотерапії спрямованої на позбавлення людини від негативних наслідків образ, які усвідомлено або не усвідомлено живуть в її душі.