Гординя – смертний гріх. Вавілонська вежа

Другий (після образи) стан, який призводить до жахливих наслідків для нашого здоров’я – гординя.

Гординя – це внутрішня, зазвичай малоусвідомлена, налаштованість змушувати інших до захоплення своїми справами, думками, почуттями. В окремих випадках гординя проявляється у самознищенні та самобичуванні

У давній індійській книзі Махабхарата надано 40 ознак, за якими можна визначити свою гординю.

У Старому Завіті, у Торі сказано, що гординя є коренем всіх інших гріхів.

Автор: Огороднікова Марія

Сім смертних гріхів – класифікація вад у християнських навчаннях.
Вчинок відноситься до категорії смертних гріхів, якщо він є безпосередньою причиною інших негідних вчинків.

До смертних гріхів відносяться:

1. гординя,
2. жадібність,
3. гнів,
4. заздрість,
5. хіть (або блуд),
6. обжерливість,
7. зневіра.

Гординя

Для гордині характерно:

1. Висока про себе думка, самолюбування, вважати себе незвичайною людиною, наділеною якимись особливими здібностями, розумом, знанням, силою, красою тощо. В окремих випадках гординя проявляється у самознищенні та самобичуванні.
2. Нетерпимість до інших думок, оцінок, розумінь, критики, докорів. Зневага ближнього. Або навпаки – постійна нетерпимість до себе самого.
3. Проблема щиро просити вибачення.
4. Упертість (небажання поступитися будь-коли). Жага похвал.
5. Зарозумілість. Перевага себе всім. Прагнення вчити інших, вказувати, давати поради. Звичка втручатися у розмову.
6. Фамільярність (вільне поводження з навколишніми), нахабство, хамство, зухвалість, осміювання інших.

Гординя – смертний гріх

Нижче публікуємо 40 пунктів, які можна вважати орієнтиром та критерієм для будь-якої людини у визначенні ступеня власної гордині.

Перевірте, що з наведених нижче пунктів ви зможете знайти у себе.

Перевір себе

1. Я завжди правий.

2. Заступне ставлення до інших і ставлення зверхня.

3. Почуття власної важливості.

4. Приниження себе та інших.

5. Думки про те, що ти кращий за інших. Вихваляння.

6. Бажання поставити суперника у невигідне становище.

7. Бажання контролювати, але небажання взяти відповідальність на себе.

8. Пихатість, суєтність, бажання виглядати в дзеркало.

9. Виставлення напоказ достатку, одягу та іншого.

10. Якщо ви не дозволяєте іншим допомагати собі.

11. Брати на себе непосильну роботу.

12. Робота без міри.

13. Привернення до себе уваги.

14. Уразливість (причина уразливості – це бажання все й завжди контролювати).

15. Надмірна балакучість або розмови про свої проблеми.

16. Зайва, надмірна чутливість чи нечутливість.

17. Надмірна зайнятість своєю персоною.

18. Думки про те, що про тебе думають та говорять інші.

19. Використання слів, які слухачі не знають та не розуміють, і ти знаєш це…

20. Відчуття своєї нікчемності.

21. Непрощення себе та інших.

22. Створення кумира із себе та з інших.

23. Зміна манери поведінки залежно від того, з ким ми говоримо.

24. Невдячність.

25. Ігнорування «малих» людей.

26. Неуважність.

27. Наявність дратівливого тону.

28. Підвищення голосу в злості та досаді.

29. Непідкорення Богу, бунт проти авторитетів та їхнє критиканство.

30. Нестача самоповаги (вчинення негативних вчинків – діємо як тварини).

31. Нерозсудливість і безумство (робиться за інерцією, не замислюючись).

32. Нечесність стосовно себе та інших.

33. Нездатність піти на компроміс.

34. Бажання завжди залишити останнє слово за собою (Ви маєте рацію, але у мене своя думка).

35. Небажання ділитися своїми знаннями, щоб завжди самому контролювати ситуацію.

36. Неувага або надмірна увага до фізичного тіла та зовнішнього вигляду.

37. Думки про необхідність розв’язувати чужі проблеми (коли нас про це не просять).

38. Упередженість до людей за їх вигляд.

39. Надмірна повага до себе.

40. Сарказм, прагнення вколоти іншого, пожартувати, посміятися з іншого.

Вавилонська вежа

Одне з найвідоміших переказів зі Старого Завіту – міф про вавилонську вежу. Загальну його історію знають майже всі. Водночас в оригінальному джерелі він складається з 9 коротких віршів.

До речі, ця легенда пояснює багато звичних явищ сучасного людського життя.

Наприклад, практично кожен ставив питання, чому ми, і чому народи не розуміють один одного….

Зміст міфу

Почати варто з того, що не завжди люди говорили різними мовами.
Після Великого Потопу на Землі не залишилося жодних людей, крім сім’ї Ноя. Його нащадки й породили вавилонську цивілізацію. Розростаючись, населення людей заполоняла сушу від Араратських гір до морів по обидва боки материка.

Незабаром народ став організовувати в невеликі селища, каже міф.
Люди набули нових знань та вмінь, які змінили життя народу.
Більше не треба було голодувати і важко працювати від ранку до ночі.
Але існувало те, що поєднувало всіх людей – гординя.

І люди вирішили:

«Збудуймо собі місто з вежею до небес, щоб прославити своє ім’я» (Буття 11-4)

І як свідчення своєї могутності, задумали люди збудувати вежу, яку буде видно з усіх куточків землі
Для будівництва об’єдналися майже всі без винятку. Вміння зводити міцний фундамент і створювати цеглу, що не бояться води, виявилися дуже доречними.
Радості жителів Вавилону не було меж, коли їхня вежа стала поступово тягтися вершиною до самого неба. Все вище та вище ставала вона. Спочатку її можна було бачити з околиць міста, потім із сусідніх селищ. Але будівництво не знало кінця.

Слабкі та дрібні окремо, люди ставали сильнішими, об’єднавшись.

Гординя, марнославство, славослав’я засліпили нащадків Ноя…

Побачивши, що діється на теренах землі, Бог розгнівався.
Людина намагалася побудувати вежу не для того, щоб краще і далі бачити, а для власного славослав’я, марнославства – задоволення своєї гордині!

Щоб розбити їхню єдність, Бог змішав мову людей.

Перестали розуміти один одного жителі Вавилону. Нерозуміння породили сварки. Вони злякалися, помітивши, що не можуть узгодити свої дії. Працювати за таких умов більше не було можливості. Тоді зростання вежі зупинилося.
Будівельники почали шукати тих, хто розмовляє з ними однією мовою і створювали невеликі групи, які невдовзі почали воювати один з одним.

Бог розігнав людей, створивши з одного багато народів.
Незабаром вони стали заводитися власними звичаями, що стирають пам’ять про колишню спорідненість. Згідно з легендою про Вавилонську вежу, у результаті велике місто спорожніло, а недобудована величезна будова осипалася під впливом вітрів та дощів.

---

---