Згідно з ідеями глибинної психології – підсвідомість значною мірою править нами.
“У вашій підсвідомості прихована сила, здатна перевернути світ” Вільям Джеймс (батько сучасної глибинної психології).
Автор: Тонкошкурова Л. А., лікар-психіатр, психоаналітичний психотерапевт.
Але те, що зберігається у підсвідомості – таємниця за сімома печатками…
Лише побічно і фрагментарно можна будувати висновки про те, що перебуває у підсвідомості людини по його обмовкам, опискам, сновидінням, забуванням очевидного.
З. Фрейд відкрив та запропонував використати ще один спосіб дістатися до підсвідомості – «Метод вільних асоціацій»
Метод вільних асоціацій – психоаналітична процедура вивчення несвідомого, в процесі якого індивід вільно говорить про все, що спадає на думку, попри те, наскільки абсурдним або непристойним це може здатися.
Канапка Фрейда – це зручне крісло, ліжко, канапка, де розміщується пацієнт під час психотерапії.
Фрейд виявився першим лікарем у своїй галузі, який використовував канапку, як один із засобів лікування пацієнтів. Фрейд завжди сідав у узголів’я канапки й таким чином уникав зорового контакту з клієнтом.
У положенні лежачи ми менше втомлюємося, можемо розслабитися та звернути увагу на свої думки та переживання. У такому положенні не можна побачити психоаналітика, вважати його реакції або отримати якісь візуальні враження, які вплинуть на процес. І це нас призводить до основного інструменту психоаналізу – перенесення.
Перенесення у психології – неусвідомлене проектування пацієнтом раніше пережитих їм емоцій на людину, до якої вони не ставляться. Вперше цей психічний феномен був зафіксований 1905 року австрійським психоаналітиком Зигмундом Фрейдом у роботі «Фрагмент аналізу одного випадку істерії».
На канапці у психоаналітика
Уявіть, що Ви лежите вдома у зручній позі на дивані, освітлення трохи приглушене, Вам тепло та затишно. Навколо нікого нема. Ви віч-на-віч із собою і є час, щоб просто полежати. Зверніть увагу, як течуть Ваші думки. Вам не потрібно думати про щось спеціально, але в голові не буває порожнечі, там народжується нескінченна кількість образів, спогадів, фантазій, фраз – сказаних чи вигаданих.
Вони можуть з’являтися і зникати з різною швидкістю, в різній послідовності, непомітно змінюючи один одного і часом не звертаючи на себе особливої уваги. Час, простір та логіка перестають мати значення. Коли Вам неспокійно, образи можуть з’являтися найжахливіші, а деяких думок кидає в піт і хочеться відігнати їх скоріше. Буває і так, що мозок безперервно вирішує якесь завдання, життєву складність, відвернутися від неї немає сил і думки повертаються по колу в одну точку. І ще безліч інших, схожих і не дуже варіантів того, що може відбуватися в голові будь-якого Homo Sapiens, незалежно від його діяльності, рівня освіти, статі, віку і навіть визнання наявності психічного світу і його впливу на власне життя.
Такий стан вільної течії думок ніколи не був Вашою метою. Воно просто трапляється, коли це можливо і немає зовнішніх подразників, які вимагають Вашої зовсім іншої уваги – включеності, зосередженості, логічності та послідовності, орієнтації на місці та часі тобто. розумності та адекватності властивої Вашої особистості. Саме такий стан розуму вважається нормою у світі. Підстав для цього чимало, адже зосередженість виключно на внутрішніх відчуттях у невідповідних обставинах загрожує неприємностями. Усьому, я вважаю, приділяється свій час і місце.
Домашній диван та психоаналітична канапка
Повернемося до домашнього дивану, а також не домашньої, а до психоаналітичної канапки.
Отже, Ви лежите вдома, вам добре (хоча іноді), думки течуть самі собою, Ви їх не помічаєте, а просто думаєте.
Так ось, на аналітичній канапці все не так. Точніше, не зовсім так.
У кабінеті психоаналітика виникають додаткові, проти домашніх диванів, обставини.
Одне з них – наявність нових цілей та завдань. А саме – вивчення свого внутрішнього простору, розуміння, як воно працює, як впливає на повсякденне «реальне» життя та створює ті складнощі, які, власне, привели до кабінету.
Друге – ще більш глобальне і важкопередаване, при всій зовнішній простоті – поява в кімнаті іншої людини. Тепер ви не один. За Вашою головою поза полем Вашого зору є хтось ще. Це добре, коли одному страшно, а другий може хоч якось поділити цей страх. Уявіть тепер, цей інший готовий допомагати Вам дізнаватися про себе те, що вам самому / досі було невідомо (не без причин, невідомо, ймовірно). Тепер ті думки і образи, які завжди тільки народжувалися спонтанно у вашій свідомості, здебільшого забувалися, можуть бути оформлені в слова і вимовлені в присутності іншої людини.
Тобто, з підземелля на світ підіймаються різні створення, щоб стати більш зрозумілими й знайомими, а значить, безпечними.
Кімната наповнюється словами та переживаннями, і належать вони не одному, а обом учасникам, адже саме своїм внутрішнім простором психоаналітик взаємодіє з внутрішнім світом клієнта, а у народжених спільно образах та розуміннях закладаються майбутні позитивні зміни.
Нові обставини, а також інші нюанси
Через ці нові обставини, а також інші нюанси, думки вже не течуть як раніше, на домашньому дивані. Вони наштовхуються на різні перешкоди, часом несподівані, а трапляється, що і зникають безвісти, ніби Ви досягли того просвітленого стану безмовного розуму – важкодоступної мети східних практик, що вимагає багаторічних занурень у себе і відчуженості від навколишнього. Однак, Ви не Шрі Ауробіндо, а подібне мовчання знак того, що аналітична робота йде повним ходом, і у Вас разом з аналітиком з’являються нові питання, а пізніше і відповіді.
З іншого боку, часом, у міру просування, з’являється велика свобода і глибина творів, що виробляються Вашою суттю, те, що ніколи не народилося б на самоті, на домашньому дивані.
Дитяче завдання: поясніть ніколи не бачивши сам сон, відчуття сновидця.
Зробити це буде складно, тому що сон – це інший простір, інший досвід, інше мислення. Для розуміння потрібний свій власний сон.
Що таке психоаналітична канапка? Це також інший простір, інший досвід, інше мислення.
Одночасно Ви наодинці з собою, але в повній, максимально зосередженій на Вас присутності іншого…. Як це можливо?
Схожі процеси можуть відбуватися, за бажання, і в положенні сидячи, віч-на-віч – більш соціально звичному, а отже менш тривожному. Однак, досягнення відчуття самотності та зажуреності у свій світ, коли інша людина знаходиться навпроти Вас, у полі зору – ще менш можливо. Крім того, мозок у горизонтальному положенні функціонує інакше, ніж у вертикальному – на перший план виступає образне мислення, що і потрібно для даної роботи (щодо цього є цікаві переконливі фізіологічні дослідження).
Резюме
Відзначимо деякі технічні особливості, а також, навіщо і в яких випадках може бути використана аналітична канапка.
Показання до використання та можливості психоаналітичної канапки:
Канапка – лише один із багатьох, хоч і дуже дієвий, інструмент у роботі психотерапевта, психоаналітика. Використовувати її може лише фахівець, який сам провів не одну годину, лежачи й споглядаючи свій внутрішній світ, а також ділився їм з метою краще дізнатися про себе та нюанси своїх реакцій, поведінки, прихованих мотивів і бажань, тобто. сам пройшов курс психоаналізу. Результатом такого пізнання стало не лише поліпшення особистого стану та психічного здоров’я (принаймні, як очікується), а й можливість використовувати знання про свою психіку як ключ до розуміння світу іншої людини.
Крім особистого аналізу підготовка психоаналітика включає тривалий теоретичний курс та регулярну супервізію з фахівцем.
Таким чином, щоб працювати психоаналітиком необхідна складна і тривала (зазвичай додаткова, а не перша вища) освіта.
Ще одна важлива для фахівця можливість при використанні канапка: він також може вже зіткнутися зі своїм несвідомим, поринути в себе і свої реакції, коли відсутня безпосередній погляд іншої людини. Інакше кажучи – краще налаштувати другий, найважливіший інструмент психоаналізу – свою психіку.
Канапка варто використовувати у разі, коли є необхідність дістатися до прихованого за звичайною повсякденною свідомістю. Вона полегшує процеси занурення та вільного асоціювання, які власними силами – не з легких.
Потрібно мати на увазі, що існує ряд станів, використання канапка при яких не рекомендується, а часом стає неможливим (психози, хімічні залежності, кризові стани). Але це вже завдання спеціаліста.
Також важливо розпочинати аналіз на канапці маючи достатній запас часу та матеріальну базу, тому що процес нешвидкий, а будь-які передчасні урвища не йдуть на користь.
Завдання аналізатора
Аналізатор – це той, хто проводить аналіз.
Робота на кожному інструменті потребує навчання. Так і з канапкою.
Мине час, перш ніж специфічне вільне мислення, з можливістю спостерігати його з боку стане можливим. Уловлювати окремі, миготливі думки та образи, пов’язувати їх у ціле, зіставляти з «реальністю» і з тим, що відбувається в кабінеті – також навички, яким буде можливість навчитися.
Фактично, складність полягає лише в тому, що всі попередні життєві ситуації вчили протилежного – логічності, послідовності, зрозумілості та ще внутрішній цензурі. Говорити все, що на думці у звичайній ситуації не тільки не прийнято, а й асоціально.
Тут – все навпаки – основне завдання навчитися відсувати логіку і розум (на якийсь час, зрозуміло), щоб дати хід тому іншому, що живе за іншими законами, дозволити думкам текти вільно, чіпляючись одна за одну.