Сексуальність – початкова природна сила нашого фізичного та психічного буття.
Автор: Бухтова Жанна, психосексолог СПАННА
Сексуальність і подружжя –найважливіші види людської взаємодії.
Інститут шлюбу є найрозвиненішою формою соціальної поведінки, можливої для людей, але завжди є невіддільною частиною життя, як сексуальність. У сімейних відносинах все в основному залежить від самої людини та від її партнера.
Просто любити – замало. Секс – це те, що поєднує чоловіка і жінку, тому він такий значущий для сім’ї.
Для успішних відносин необхідні постійні зміни у кожному з партнерів, бажання та прагнення максимально задовольнити соціальні, культурні та сексуальні потреби один одного.
Сексуальність – рухова сила активності
Сексуальність – особиста, делікатна характеристика людини.
Сексуальність – якість особистості
Вона – поведінкова якість, наявність якої в людини робить її привабливою, народжує думки про секс (з нею чи взагалі); це – вираз інтимної близькості між людьми, а також вираз ідентичності через секс, під впливом сексу або заснований на сексі.
Вона має біологічний, психологічний, соціальний та політичний виміри.
Вона тілесна і може бути пов’язана з цілим спектром людських почуттів: з передчуттям, радістю, пристрастю, цікавістю, гордістю, але тут можуть бути також страх, агресія, лють сором, огида і біль. І все це стосується обох статей.
Ми можемо переживати сексуальні пригоди у фантазіях та снах і за допомогою цих уявлень відчувати сексуальне збудження. Можемо зважувати, які сексуальні контакти для нас хороші, а які ні. Можемо залучити волю, щоб говорити так чи ні.
Кожна людина – індивід: її тіло, психіка, дії унікальні. Поняття «чоловік» та «жінка» начебто полярні протилежності, але вони містять багато спільного. Тіло і психіка чоловіка та жінки відрізняються, оскільки виконують різні завдання для збереження виду, але чоловічі та жіночі статеві органи створені так, щоб ідеально підходити один до одного. Частина чоловічого тіла глибоко проникає в жіноче тіло – цей союз може дарувати благо та радість життя.
Жінки сексуально привабливі для чоловіків, а чоловіки для жінок, це нормально і становить мету і сенс статевого розмноження. Але в усіх суспільствах буває і таке, що один чоловік знаходить іншого сексуально привабливим або одна жінка закохується в іншу і хоче інтимного контакту з нею, за деякими оцінками, цей показник становить 1-5 відсотків.
Сексуальність – рушійна сила соціальної активності людини
Сексуальність спрямована не тільки на досягнення сексуального задоволення, а й соціально-психологічного стану, позначеного як «щастя», підвищення якості життя. Переживання, пов’язані зі статтю, визначають вибір того чи іншого варіанту поведінки навіть у ситуаціях, свідомо не пов’язаних із сексуальними контактами у вузькому значенні.
Сексуальність є одним із важливих рушійних факторів у пізнанні людиною навколишньої дійсності. Зигмунд Фрейд писав, що «потяг до пізнання у дітей вражає рано і несподівано інтенсивно зупиняється на сексуальних проблемах, навіть прокидається ними».
Сексуальність є однією з основних складових сімейного життя; фактором, що спонукає людей до спільного проживання та діяльності, рушійною силою зближення та об’єднання людей.
Секс – частина взаємовідносин, потреба та цінність
Потреби та цінності – педантична тема у відносинах, особливо секс.
Для більшості з нас взаємини – це більше ніж просто сексуальні контакти. Не важливо, які це стосунки – тривалі чи короткі, тривають вони все життя чи лише кілька тижнів. Турбота один про одного, взаємна довіра, відкритість і чесність, вираження ніжності та здатність взяти на себе певні зобов’язання – це важливі показники взаємин для більшості людей.
Наша сексуальна частина життя завжди ґрунтується на віруваннях та цінностях, яким нас навчали у дитинстві, та на нашому власному сексуальному досвіді.
Секс – частина життя. У людському суспільстві секс вийшов за межі засобу розмноження. Як життя, він може бути високим і низьким, любовно-напруженим і повсякденно-прісним – будь-яким.
Він може бути: засобом вираження любові, свідченням перемоги, просто необхідністю розрядки при фізіологічній напрузі; розвагою, енергетичним накачуванням, формою релігійної чи містичної практики, розслабленням, психотерапевтичним сеансом, снодійним, звичним ритуалом, подружнім боргом, грою та полем для індивідуальної та спільної творчості, нарешті – просто іншою формою любовної розмови між захопленими один одним людьми.
Секс – чинна базова біологічна потреба, над якою стоїть потреба у Любові, прихильності – постулює творець ієрархії людських потреб американський психолог Абрахам Маслоу. Немає інших людських відносин, де учасники мали б так чуйно і, залежно від ситуації, так гнучко налаштовуватися один на одного, як у статевому акті і навіть до нього.
Цінність – відображає ставлення людини до соціальної дійсності й водночас належить до індивідуальної системи, що визначає широку мотивацію її поведінки.
Мілтон Рокіч характеризує кінцеву цільність Любов (духовна і фізична близькість з коханою людиною), або по-іншому стійке переконання в тому, що будь-яка кінцева мета індивідуального існування – наприклад щасливе сімейне життя – з особистої та суспільної точок зору варта того, щоб до неї прагнути.
«… Любов це – «потяг від себе до …» з метою фізичного, платонічного та духовного злиття
з об’єктом кохання, що породжує в людини відчуття набуття себе
оновленого, щастя та знайденого сенсу життя.» СПАННА
Інтимні відносини і суспільство
Інтимні стосунки – відносини між найближчими людьми, закриті від очей та вух усіх сторонніх. До них у сучасній культурі належить передусім секс, меншою мірою питання, пов’язані зі здоров’ям та зовнішністю, питання щодо особистих фінансів.
За кілька тисячоліть історії людства ставлення суспільства до сексу та подружжя зазнало суттєвих змін.
Підвалини суспільства укладали статеве життя пари в рамки, тим самим створюючи та підтримуючи проблеми у відносинах, проблеми з отриманням задоволення.
Релігійні закони накладали на життєві потреби обмеження та заборони.
«-»: Наші бабусі та дідусі страждали від жорстких рамок, що пригнічують і забороняють сексуальність. Не повинен, непристойно, аморально, грішно.
Їхні власні предки не могли й слова сказати про свою сексуальність, мовчали на знак поваги до чоловіка. Сексуальність мешкала у будинках терпимості, була долею «доступних» жінок. Секс у шлюбі ставився тільки до акту відтворення роду, а сама його людина повинна була соромитися.
До недавнього часу вважалося, що шлюб можна побудувати на повазі один одного, а можливо, виникне і кохання. Якщо ж цього не відбувалося, подружжю слід було залишатися разом, насамперед через дітей, та й взагалі розлучення не заохочувалися.
«+»: Заохочувалося прагнення всіма способами зміцнювати сім’ю, виконувати свої обов’язки
«-»: Без радості статевого кохання, союз перетворювався на холодне співжиття, монотонність якого час від часу порушувалася спалахами гніву, що проривалися. Діти, що виросли в такій сім’ї, ставши дорослими, не вміли виражати любов і прагнення до близькості.
З 60-х років XX століття з’являється форма союзу – партнерство: індивідуальна незалежність кожного та його рівність. Загальні інтереси, хобі, спільні проекти можуть становити міцний фундамент сексуальних стосунків.
«+»: Партнери залишаються один з одним лише за умови взаємного розуміння та сумісності, що дозволяє їм уникати соціального та морального лицемірства, яке було поширене в минулому.
«-»: Низька адаптованість до перших труднощів у взаєминах, невміння, часом небажання справлятися з неприємними почуттями, стресовими ситуаціями, в основі яких лежать емоційні проблеми [4]
Шлюб – шлях пізнання сексуальності
Шлюб
Інститут шлюбу було створено насамперед і задля задоволення сексуальних потреб людини, і, як і мораль, задля матеріального забезпечення та виховання дітей, гарантій майна, спадщини, регулювання відносин між статями.
Безумовно, шлюб може бути здійснений як союз з любові, в якому подружжя визнає за собою рівні права та обов’язки, довіряють один одному, спільно господарюють, піклуються про дітей та їх виховання.
Немає подружніх і сексуальних стосунків, які не мають на увазі відповідальності, тому що в них залучені щонайменше дві людини.
Будь-яка дія, що грубо ігнорує бажання партнера, неприємна. Однак, щоб залишатися самим собою, ми в чомусь повинні уникати повного злиття один з одним: «Я – це я, а ти – це ти, і ми народилися на світ не для того, щоб тільки виправдовувати очікування одне одного».
Подружній контакт
Подружній контакт – неоформлений індивідуальний договір, або угода, яку приносить кожен із партнерів, які одружуються. Ця угода має взаємний характер, оскільки містить те, що кожен має намір дати, і те, що має намір отримати.
Угода може бути:
- свідомою та вербалізованою (озвученою, записанною);
- свідомою та невербалізованою;
- несвідомою.
Вона може стосуватися всіх аспектів сімейного життя, таких як секс, успішне просування по службі, фізичне здоров’я, проведення вільного часу, гроші, діти, зв’язки з приятелями та інше. Окремі елементи індивідуальних угод визначаються потребами та бажаннями індивідуума. Партнери поводяться так, ніби кожен із них подібний договір схвалив і підписав [5]
Секс та якість відносин
Існує тісний зв’язок між якістю сексуального життя та тим, наскільки ми задоволені стосунками. Простіше кажучи, при добрих стосунках і секс чудовий. Хоча відомо: це добрий секс підвищує задоволеність стосунками. Відіграють роль обидва фактори.
Подружні та сексуальні стосунки дуже різні у різних людей та за різних обставин, починаючи від простої гри та кінчаючи повним злиттям – духовним та фізичним; а коли партнери дотримуються кожного свого погляду на стосунки та секс, які часто не збігаються, ось тоді і виникає «серцевий біль».
Секс, сексуальна чутливість у тривалих відносинах, як подружжя, коли здавалося б є всі умови для спільного пошуку емоційно-чуттєвих насолод, найчастіше вислизають через:
- особистісні особливості (темперамент, фізіологія) та відмінності у способі життя (один насолоджується самотністю, інший цінує емоційну близькість);
- особисту вразливість до порушення душевної чи фізичної гармонії;
- відмінності виховання, рівня культури середовища, в яких обидва зростали та розвивалися;
- дисбаланс інтелектів (святенницькі марення, пуританські погляди);
- холодність та відстороненість партнера (немає часу, критиканство, зацикленість на своїх потребах);
- відмову від експериментів, невміння обирати та приймати рішення;
- відсутність бажання розвивати свій інтелект, свої уявлення про сексуальні стосунки та способи підтримки сексуального потягу;
- перехідні періоди життя (переїзд в інше місто, нова робота, друга освіта, народження дітей, в’янення фізичної привабливості, здоров’я).
Коли дві чи кілька подій накладаються одна на одну, наслідки бувають неймовірно складними.
Незадоволені бажання несвідомо проявляють себе як потяг до чогось, пристрасне прагнення до чогось.
З’являється емоційний та сексуальний голод.
Опановує страх, відстороненість, заціпеніння, роз’єднаність, відчуття поразки.
Виникає прагнення заглушити їх зміною роботи, відпусткою, наляганням на ліки, їжу, цигарки, алкоголь, безглуздим зависанням в інтернеті або сидінням перед телевізором, а то й… зміною партнера. Навіть якщо все добре, у стосунках без сексуальної різноманітності виникає відчуття «випаленої пустелі».
Шлях пізнання своєї сексуальності
Заборона на проживання своєї сексуальності пов’язана з тим, як вона була несвідомо передана нам.
Знання, почуття, емоції, думки, відчуття, переконання, цінності нашої родини, наших предків пов’язані із сексуальністю формують цеглинки та відповідають за нашу сексуальну поведінку.
Зазвичай люди вступають у шлюб «зашорені» особистими хибними переконаннями, установками та заборонами, негативним досвідом минулих відносин, перевантажені невіглаством, пуританством.
На сексуальному житті відбиваються всі аспекти нашого життя – проблеми здоров’я, фінансові неприємності, втома, поневіряння, конфліктні ситуації, що виникають тут і там, і сварки з нашим партнером.
Так чи інакше на нашій сексуальній активності відбиваються невисловлені думки, почуття та бажання. Чоловіки можуть стверджувати, що поряд немає «жінки», жінки – що поряд немає «чоловіка».
Іноді для великих змін потрібні маленькі зусилля. Щоб змінити цю ситуацію у близьких відносинах, потрібно рішуче розпочати із себе. Кожного дня і кожної години свого життя, кожному з нас як чоловікові або жінці, необхідно самому взяти відповідальність за свою сексуальність.
Не делегувати ухвалення рішень ні партнеру, ні батькам чи друзям, ні суспільству.
Сказати «так» внутрішнім змінам, прийняти задоволення від проживання своїх відчуттів, вміти їх контролювати та обмінюватися ними з партнером.
Для того, щоб пара могла рухатися вперед, стати зрілою, чоловікові та жінці необхідно побачити та визнати свої відмінності.
Сказати «так» і впустити сексуальність.
Саме цьому треба вчитися.
Зустрітися з неоднаковістю, із сексуальними відмінностями у сексуальних світах один одного.
Для когось це буде процес: від любові до тіла – до любові до людини.
Для когось це буде зворотний процес: від любові до людини – до любові до тіла.
Як розвивається наша сексуальність в дорослому віці: гід по етапам