У практиці надання психологічної допомоги дуже часто психолог від клієнта чує слово «Чому».
Чому у мене …
Чому я такий …
Чому до мене…
Чому він (вона, вони) …
Чому це сталося саме зі мною…
Відповідь на ці запитання зазвичай є стартом для позитивних змін у долі людини.
Але є запитання:
- на які взагалі немає відповіді.
- щоб показати нікчемність позиції опонента.
- відповідь на які людина не може або не хоче зрозуміти.
Ці питання взагалі не має сенсу задавати.
Більш того, якщо на них «зациклюватись», це може привести до депресії, нервозів та навіть – психозів!
Автор: В. Тихонов, практичний психолог, заступник голова СПАННА
Чому. Що таке
Рефлекс «що таке», відкрив геніальний І. П. Павлов ще на початку 20 ст. (Іван Петрович Павлов – російський і радянський учений, творець науки про вищу нервову діяльність, лауреат Нобелівської премії).
Він проявляється вже у немовля!
Це життєзберігаюча реакція організму на раптовий новий подразник.
«Що таке» – це фундаментальніший рефлекс усього нашого життя!
І в залежності від того, як, коли й наскільки він задовольняється в житті людини, визначається розвиток її психіки.
Саме цей рефлекс «Що таке» спонукає нас шукати відповідь і на питання “Чому?”
Саме він спонукає нас і намагатись “Дійти до суті”
Дійти до самої суті
Б. Пастернак
Во всем мне хочется дойти
До самой сути.
В работе, в поисках пути,
В сердечной смуте.
До сущности протекших дней,
До их причины,
До оснований, до корней,
До сердцевины.
Всё время схватывая нить
Судеб, событий,
Жить, думать, чувствовать, любить,
Свершать открытья.
О, если бы я только мог
Хотя отчасти,
Я написал бы восемь строк
О свойствах страсти.
О беззаконьях, о грехах,
Бегах, погонях,
Нечаянностях впопыхах,
Локтях, ладонях.
Я вывел бы ее закон,
Ее начало,
И повторял ее имен
Инициалы.
Я б разбивал стихи, как сад.
Всей дрожью жилок
Цвели бы липы в них подряд,
Гуськом, в затылок.
В стихи б я внес дыханье роз,
Дыханье мяты,
Луга, осоку, сенокос,
Грозы раскаты.
Так некогда Шопен вложил
Живое чудо
Фольварков, парков, рощ, могил
В свои этюды.
Достигнутого торжества
Игра и мука –
Натянутая тетива
Тугого лука.
У всьому дійти до самої суті…
Але чи треба та чи можливо завжди й у всьому доходити до неї, до самої суті?
Дошукатися причин, істини – прекрасне, природне бажання. Дати відповідь на питання “Чому” – прояв природного безумовного рефлеку “Що таке”.
Але іноді його просто неможливо здійснити!
Деструктивні питання
Наприклад:
- У чому сенс існування сенсу?
- Чому північ знаходиться на півночі?
- Чому у людини є лише одна голова?
- Чому життя таке яке є?
Особливо психотравмуючим є «Чому саме він, у розвитку сил пішов у світ інший… ?»
До “Деструктивних питань” належать й питання які взагалі, в принципі, не можуть мати відповіді!
Наприклад:
- Чому голова важливіше, ніж серце?
- Чому ми живемо у просторі та в часові?
- Чому є Добро й зло?
- Чому квадратне більш гарячіше ніж синє?
- Чому є верх і низ?
- Яка мета існування простору та часу?
- Чи є протилежність протилежності тим самим чи протилежністю?
- Якщо ви намагаєтеся зазнати невдачі і вам це вдалося, ви зазнали невдачі чи досягли успіху?
А коли людина на своє одне й те ж деструктивне питання даремно, але нескінченно, намагається дати відповідь –
значить вона:
- або отримує задоволення від своїх страждань (неможливість отримати відповідь – мазохізм),
- або дуже славолюбна, честолюбна, пихата, гонориста та впадає в гріх – гординю (маю питання на яке ніхто не може відповісти!).
Я – не розумію!
Найбільш принизлива критика опонента зазвичай подається у формі “Я не розумію …” І це вважається вбивчою критикою!
По перше. Якщо не розумієш – йди, вчись, пізнавай, розвивайся, а не хизуйся своїм нерозумінням!
По друге – на дуже важливий психологічний факт:
Психологи встановили, що людині зазвичай легше все втратити (здоров’я, і навіть життя – своє та своїх близьких), ніж відмовитися від своїх думок, уявлень, переконань.
Від свого розуміння «правди», «справедливості», «що таке добре і що таке погано», «як має бути»
Саме це (переформатування думок, уявлень, переконань клієнта) і є найголовнішою проблемою в практиці психологічної допомоги.
- З переживаннями “несподіваних та незрозумілих” життєвих ситуацій.
- З переживаннями незрозумілості своєю активності у чомусь або навпаки незрозумілою нездатністю чогось ( наприклад – нормального спілкування)
- З переживаннями незрозумілості того, чому одне й те ж негативне весь час повторюється з людиною.
пов’язані практично всі психотравмувальні ситуації клієнта.
Когнітивний дисонанс
Когнітивний дисонанс — це внутрішній конфлікт, який виникає в людині при зіткненні переконань, що суперечать один одному. Це – громадянськуа війна між нашими думками (когніціями), між нашими уявленнями.
В музиці дисонанс – це коли одночасно взяті звуки нібито сваряться.
Когнітивний дисонанс – це коли сваряться наші думки, уявлення (когніції).
Уявіть ситуацію. Ви йдете вулицею і бачите, як якийсь жебрак сидить біля підземного переходу і просить милостиню.
Вам же потрібно зачекати на свого друга, і ви, користуючись нагодою, спостерігаєте за ним. Через деякий час жебрак раптово підіймається, збирає всі свої сумки, прямує та сідає у свій власний шикарний автомобіль.
Чому?
Що це було?
Чому жебрак має сумку грошей та шикарний автомобіль, а Ви – благеньку зарплатню та потриманий вітчичняний автомобіль?
Ви відчуваєте дискомфорт, неприємні емоції: розгубленість, тривогу, агресію, сором, провину.
І відчуваєте обов’язкову необхідність позбутися дискомфорту різними способами.
Іноді, на жаль, це бажання позбутись дискомфорту трансформується в асоціальну поведінку або в поведінку, що шкодить тілесному та психічному здоров’ю. Наприклад: агресивні дії, алкоголізм, наркотики…
Саме коригуванням наших деструктивних «Чому» і займається когнітивна психотерапія взагалі та психологи СПАННА зокрема.
Думи мої, думи… Когнітивно-поведінкова терапія
Думки наші (деструктивні) – горе наше…
Саме так, коли наші автоматичні думки деструктивні!
Думки наші конструктивні – щастя наше!
Шлях до здоров’я — позитивне мислення
Наше мислення визначає наше здоров’я і наші успіхи стверджує автор цього матеріалу Сергій Гайтан