Словосполучення «Парадоксальна інтенція» можна перекласти як «Дивний намір».
Парадоксальна інтенція – це психотерапевтичний метод, за якого пацієнту пропонується свідомо прагнути того, чого він боїться.
При цьому гротескно, збільшено, карикатурно посилюючи наслідки цієї поведінки.
Автор методу – В. Франкл.
Зауваження:
Парадоксальна інтенція – метод, який бажано застосовувати під керівництвом кваліфікованого спеціаліста.
Але освічені, просунуті, цілеспрямовані бажаючі можуть й самостійно її використовувати.
Автор: Тихонов Віктор, психолог.
Неабияка іронія полягає в тому, що як страх породжує те, чого людина боїться,
так і надмірно сильне бажання унеможливлює те, чого вона бажає.
В. Франкл
Парадоксальна інтенція – подолання страхів та нав’язливих станів
Парадо́кс (др.-грец. παράδοξος — «несподіваний; дивний», від др.-грец. παρα — «проти, всупереч» та ін.-грец. δόξα — «думка; уявлення; припущення») у широкому сенсі — висловлювання, думка, міркування суперечить здоровому глузду.
Інтенція, у сенсі, означає намір, мета, задум.
Тому словосполучення «Парадоксальна інтенція» можна перекласти як «Дивний намір».
Парадоксальна інтенція – метод, техніка, спрямована на подолання страхів і нав’язливих станів шляхом свідомого прагнення до того, чого людина боїться.
Мета цього методу – послабити страх, зняти напругу, пов’язану з тривогою, та змінити ставлення пацієнта до проблеми.
Протилежний йому – систематична десенсибілізація, один із перших методів поведінкової психотерапії Джозефа Вольпе, заснований на систематичному поступовому зменшенні чутливості людини до предметів, подій чи людей, що викликають тривожність та фобії.
Віктор Франкл про подолання невротичних станів
«Спроба придушити небажані симптоми та уникнути ситуацій, у яких вони виявляються, лише посилює становище людини. Метод парадоксальної інтенції я почав застосовувати ще 1929 року, але сам цей термін вперше з’явився у моїй роботі, опублікованій 1947 року». В. Франкл.
Найбільш детально метод парадоксальної інтенції В Франклом описаний в книзі «Страдания от бессмысленности жизни». Її текст та аудіо розміщено наприкінці цього матеріалу.
Суть його методу полягає в парадоксі
– якщо з метою значного посилення неприємних наслідків людину змушувати робити те що викликало раніше у нього ці небажаніі наслідки, то ці негативні наслідки взагалі – пропадають.
Франкл вважав, що страх прояву певних наслідків після якоїсь дії часто є причиною збереження та закріплення цих наслідків.
І навпаки – якщо людина навмисно прагне до багаторазового збільшення цього наслідку, то:
- Страх втрачає свою владу
- Наслідок зменшується та пропадає.
Основні регалії та досягнення Віктора Франкла
Засновник логотерапії. Логотерапія, або екзистенційний аналіз, наголошує на важливості пошуку сенсу життя як рушійної сили людської поведінки.
- Доктор медицини та філософії.
- Професор неврології та психіатрії.
- Почесний доктор 29 університетів.
На момент смерті Франкла в 1997 році, його книга “Людина в пошуках сенсу” була перекладена 24 мовами і загальний тираж її склав понад 10 мільйонів екземплярів.
Внесок у психотерапію: Логотерапія Франкла та метод парадоксальної інтенції стали значним напрямом у психотерапії, допомагаючи людям знаходити сенс у житті та справлятися з екзистенційними кризами та страхами.
З досвіду В. Франкла
- Студент, у якого починалося тремтіння перед іспитами і який страждав найбільше від очікування цього тремтіння і через побоювання, що це все побачать. За допомогою логотерапевта він сформулював для себе парадоксальну інтенцію – затремтіти в екзаменаційній ситуації так сильно, щоб його визнали чемпіоном з тремтіння. Тремтіння не настало …
- Подружжям, схильним до постійних сварок, було рекомендовано, у наступні рази так довго сваритися, щоб повністю виснажити себе, так довго щоб самим нудно стало, а потім ще стільки ж часу. Сварки поступово почали зникати.
- Наприклад, пише В. Франкл, при безсонні, судомне бажання заснути проганяє сон. А якщо людині «прописати» не прагнути заснути, а навпаки – провести ніч без сну, тоді вона міцно засинає. Страх перед безсонням і надмірне прагнення заснути повинні змінитися на намір провести безсонну ніч, на свідому відмову від сну. Для цього треба вирішити: сьогодні вночі я не збираюся спати взагалі. Якщо бажання заснути робить засинання неможливим, то бажання не спати парадоксальним чином викликає міцний сон. Тоді людина більше не боїться безсоння, і разом з тим, вона ще й набуває можливості викликати сон.
Підґрунтя та практична реалізація методу
Психологічне спостереження:
зазвичай безпосередня боротьба з тривогою, страхом або нав’язливими думками часто не тільки послаблюють, а й, навіть навпаки, посилять їх.
Проблема уникнення несприятливих ситуацій
Власники фобій чи закоренілих страхів прогнозують небажані наслідки, які виявляються після певних дій.
Коли це трапляється, тоді побоювання та очікування повторення небажаних наслідків ще більше посилюються.
Все це провокує втечу від цих об’єктів та ситуації та постійного страху при очікуванні цих подій.
Так: агорафоби намагаються не виходити з дому, побоюючись непритомності; ті, хто страждає посиленим потовиділенням або тремором в руках при публічних виступах, намагаються уникати публічних виступів і т.д.
Під гнітом цих нав’язливих уявлень про небажані наслідки (непритомність, потовиділення, тремор в руках) виникає спроба придушити та протидіяти цим небажаним наслідкам. Одночасно ця спроба викликає страх що це не вдасться.
Цей страх лише посилює початкові нав’язливих уявлень про небажані наслідки.
Коло замикається.
Реалізація методу
Суть методу парадоксальної інтенції:
- Свідоме, легке й з часткою гумору вчинення проблемної дії. Мета: гротескний, навмисний, збільшений прояв страху перед цією дією, а потім гротескне, навмисне-збільшене виявлення наслідків цієї дії.
- Прагнення до того, що лякає, допомагає пацієнтові розірвати порочне коло та змінити ставлення до проблеми та дозволяє пацієнтові взяти під контроль свої переживання й поступово зменшити тривожність.
- Не уникати обставин, об’єктів і т.д., які спочатку викликають страх, а потім небажану реакцію. Навпаки, необхідно прагнути до них для того, щоб зробитись їх господарем.
Установка клієнту:
«Замість уникнення об’єктів/місць або ситуацій, у яких у вас виникає тривожність – прагніть до них, викликайте їх навмисно. І намагайтеся свідомо змусити себе реагувати так, як би ви реагували раніше, тільки в 3-5 разів сильніше. Так, як би ви реагували при «самому поганому розвитку ситуації» і навіть – в декілька разів сильніше!»
Інші приклади, поради
- Почуття своєї нікчемності у спілкуванні?
Пацієнт може спробувати навмисне викликати у собі постійно почуття незручності чи дурості у кожній соціальній ситуації, у кожному спілкуванні. Це може зменшити страх перед оцінкою навколишніх та допомогти розслабитись. - Клієнт потіє кожний раз коли йому надають слово?
Психотерапевт дав рекомендацію: „Скажи собі – раніше я видавав лише один літр поту, а тепер видам цілих десять“. І коли мені знову надали слово, я подумав: “Ну-но, покажу їм, як треба потіти! Ось так, добре, давай ще піднатужся!”. І наступної миті я відчув, що перестав потіти. Я мало не засміявся. - Побачивши павука, ви раптово впадаєте в паніку і кричите?
Спробуйте свідомо покричати вдвічі голосніше й довше. А потім – втричі. А потім – у 5 разів… - Чоловік усіма фібрами душі бажав доставляти насолоду своїй партнерці й продовжити ерекцію?
Він прагнув високої оцінки його любовної майстерності, й дуже хотів добитися від себе тривалої ерекції, і дуже боявся швидкого сім’явипорскування. Але це саме те, що в результаті, що у нього завжди відбувалося. Тоді йому було рекомендовано зробити статевий акт якомога коротшим, можна сказати – побити всі рекорди за швидкістю в цій справі. І ось, чудовим чином, проблема була вирішена… - Пацієнт тремтить при зустрічі з незнайомими?
Рекомендація: спробувати посилити тремтіння під час виступу. Ви боїтеся, що при публічних виступах або під час зустрічей у вас затремтять руки, заходять ходуном ноги або може підвищитися потовиділення? Повторіть ці небажані прояви свідомо – зустрічаючись з людьми, спробуйте змусити свої ноги ходити ходуном так, як вони ніколи не ходили.
Цитати з робіт В. Франкла
Людина
- Сенс свого життя кожна людина відкриває собі сама.
- Дух упертий, всупереч стражданням, які може відчувати тіло, всупереч розладу, який може відчувати душа.
- Людське – це сплав добра та зла.
- Чим сильніша людина прагне насолоди, тим сильніша вона від неї вислизає.
- Якщо є навіщо жити, можна винести майже будь-що.
- Я не тільки роблю відповідно до того, що я є, але й стаю відповідно до того, як я роблю.
- В епоху Фрейда причиною всіх бід вважалася сексуальна незадоволеність, а нині нас вже хвилює інша проблема – розчарування в житті. вакуумом.
- Той факт, що одна людина відрізняється від іншої на малюнку відбитків пальців, ще не виділяє її як особистість.
- Людина прагне набути сенсу і відчуває фрустрацію чи вакуум, якщо це прагнення залишається нереалізованим.
- Чоловік чимось схожий на літак, літак може їздити і по землі, але щоб довести, що він — літак, він має піднятися в повітря.
- Щастя – це коли гірше оминуло.
- Не ставте собі на меті успіх, щастя – чим більше ви будете прагнути до нього, зробивши його своєю метою, тим вірніше ви його проґавите. дати йому виникнути, але не дбати про нього – успіх прийде, і саме тому, що ви забули про нього думати!
Страх
- Неабияка іронія полягає в тому, що, як страх породжує те, чого людина боїться, так і надмірно сильне бажання робить неможливим те, чого він бажає. переживати оргазм, тим щонайменше вони у цьому процвітають.
- Образно кажучи, песиміст схожий на людину, яка зі страхом і смутком стежить за тим, як настінний календар, з якого він щодня відриває по листочку, стає тоншим і тоншим. дивитися з гордістю та радістю на все багатство, зібране в цих нотатках, на все життя, яке він уже встиг наповнити.
- Якщо страх перетворює лячні думки в реальність, то занадто сильне бажання заважає отримати бажане.
- Людська свобода має на увазі здатність людини відокремлюватися від самого себе. Я часто ілюструю цю здатність наступною історією. арійської раси над семітською». «Звичайно, боюся, – відповів лікар, – але що стосується переваги, то якби ви, мій дорогий полковник, боялися б так, як я, ви давно вже втекли б».
- Доки людину мотивуємо страхом покарання чи надією на винагороди, чи, скажімо, прагненням заспокоїти суперего, совість ще сказала свого слова.