Психологічна криза та наша відповідальність

Психологічна криза моя це лихо, що відбувається на моїй території.

І цю територію я можу прибрати або залишити захаращеною…

Автор: переклад СПАННА уривка з книги «Ідеальний шторм»

Згідно з психологічною літературою, критерій успішного виходу з кризи – це прийняття на себе відповідальності за внутрішній душевний негаразд. Спробую пояснити, що тут мають на увазі.

Відповідальність

Ця відповідальність – не про “я винна, що мені так погано або що зі мною це сталося”. Ні.

Ця відповідальність – про вдумливий аналіз “через що саме я сюди потрапила, і що з цим збираюся далі робити”. Тобто, треба сприймати не у загальноприйнятому значенні, а у значенні “щось, що відбувається в моєму психологічному всесвіті та на моїй території”.

Це також не взяття на себе всіх заходів для подолання всіх проблем у світі. В англійській є відповідне за змістом слово agency, яке можна перекласти як “присвоєння”. Коли мені погано, я можу бути скільки завгодно не винна, але все ж таки мій внесок у те, що мені погано, існує. Мій внесок — це не “мені так погано через мене саму”. Це, наприклад: “мої базові вразливості склалися так, що мені у цій ситуації погано”. Це не моя вина – це моя біда. І це лихо, на жаль, знаходиться на моїй території, і розбиратися з нею – мені. Ось і є відповідальність.

У нашій культурі завжди дуже важко пояснити це. Нас так виховують, що саме слово “відповідальність” автоматично означає “те, в чому ти сам винен”. Тому саме це слово у Вас має негативну, жорстку конотацію.

І людям, які постраждали від чогось, буває дуже боляче слухати про відповідальність за їх внутрішній негаразд та про свій внесок у проблему. Вони часто чують це як звинувачення і спробу призначити їх крайніми за те, що їм погано.

Тому, коли ми спілкуємось на такі чутливі теми й відчуваємо супротив опонента, краще заміняти слово “відповідальність” на інші, наприклад, “підвищення суб’єктності”, “авторство” тощо.

Що важливо у темі відповідальності?

Чого б не трапилося з нами погане, воно так чи інакше відбувається на нашій території, і тільки нам у результаті розбиратися і з наслідками, і з новими знаннями, і зі своїми відчуттями. Наприклад, якщо я турбуюся, то, напевно, у мене є для цього причина.
Моя відповідальність полягатиме у визнанні того, що я відгукуюсь на певні штуки тривогою (а не “мене розтривожили злі люди, ах вони редиски, а я ні до чого”). А ще – у тому, чи можу/хочу я щось зробити зі своєю тривогою та її внутрішніми компонентами. Може, я хочу додати у своє життя щось, щоб моя тривога рідше вмикалася. А може, я нічого не робитиму, і просто почекаю, що тривога зменшиться. А може, я евакуюю себе з тих обставин, де вона включається частіше, ніж мені треба.
Коротше, відповідальність — це не про провину, а про владу, про посильне керування своєю ситуацією з тими чинниками, які ви маєте.

Мати владу та бажання управління – конструктивно, якщо не сприймати наявність відповідальності лише як звинувачення та непосильний вантаж. Іноді й взагалі дуже оптимістично: раз я маю до цього відношення, раз це на моїй території та мені вирішувати, що робити, – то я маю можливість це змінити. Якщо я в цьому якимось чином своєю психікою брала участь, хай і мимоволі, то, пройшовши назад цими ж стежками й простеживши динаміку, зможу знайти альтернативні виходи.

Екоактивіст з Індії

Приклад історії про екоактивіста з Індії, який сам прибирає пляжі. Уявіть, наскільки в Індії вони засмічені – купи буквально з людського росту! Коли цього активіста вперше брали інтерв’ю, його запитали:
“Але це ж не твоє сміття, чому ти його прибираєш?”
А він відповів виразом, який став афоризмом:
“Це не моє сміття, але це моя планета”.

Ця фраза – саме про те, що я маю на увазі під відповідальністю. У рамках вашого всесвіту, звичайно, проблема і її наслідки — це не ваше сміття. Сміття вам принесли інші. Але ж це ваша планета.
Тому прийняття відповідальності — це прийняття влади та вибору на території вашої планети: “Я хочу, щоб у моєму внутрішньому всесвіті все було добре, я подумаю, що можу для цього зробити в заданих умовах і із заданими обмеженнями, і зроблю це”.

Важливе зауваження: саме собою внутрішній душевний негаразд і відчуття того, що вам погано, ні в якому разі не повинні бути сигналом до того, щоб почати звинувачувати, соромити, докоряти (себе чи інших) та застрявати в цьому. Швидше, має сенс сприймати будь-який негаразд як можливий сигнал про необхідність змін у Вашому світосприйняттю. Спробуйте перенести акцент із несправедливості того, що відбувається, і з вашої шкоди на “Добре, а що тепер я з цим усім зроблю?”.

Резюме

Для когось поточна ситуація (будь-яка) закінчиться великими проблемами, для когось стане досвідом, що очищає, для когось буде великим непорозумінням і перешкодою на шляху якихось планів і процесів. Всі будуть по-різному. Мова не про зрівнялівку, а про те, що саме у вашій ситуації буде на виході. Той етап обробки, коли ми мали справу з горем, болем, збитками, поступово вичерпується в серединній точці, і ми неминуче переходимо до другої частини — відновлення. Ця частина супроводжується закінченням горя, закінченням перероблення нанесеного сміття – і початком створення на його місці того, що вам підходить більше.

Екатерина Сигитова «Идеальный шторм или КАК ПЕРЕЖИТЬ ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ КРИЗИС » 2021 г.

---

---