Це неохідно робити

a-ti-vmiyesh-ce-robiti

20 березня − Міжнародний день щастя людей.

Для людей бути щасливим ― природне бажання.
Ми ― творіння природи та суспільства.
Багато що в нашій поведінці визначено спадково.
Не менше ― суспільством, умовами в яких ми росли, виховувались, знаходимось зараз, нашими навичками.
А ще ― тим, чого нема ні у кого з живих істот, нашею волею, яка є джерелом енергії для наших змін!

Одні з найважливіших для сучасних людей навички:

  • Говорити «НІ».
  • Не страждати, а вчитися.

Говорити «НІ»?

Автор: психолог Олег Каминський.

Як часто нам буває незручно відмовити прохачеві й ми погоджуємося йому допомогти, відчуваючи при цьому
себе пригнобленими.
Але ми зовсім не зобов’язані завжди погоджуватися!

Не потрібно боятися осуду людей

Воно принесе вам менше незручностей, ніж згода робити те, чого не хочеться.
Сплеск незадоволення вашим відмовою і всі пересуди у зв’язку з ним згаснуть через кілька днів.
Зате просить іншим разом вже не буде вимагати від вас допомоги з таким видом, ніби ви йому щось винні.
Тому відмовляйте сміливо і твердо, без вивертів і неконкретних фраз на кшталт «не знаю», «якщо вийде» і тому подібне.
Не залишайте надію, що передумаєте.
Так ваш прохач швидше зорієнтується в ситуації і звернеться до когось іншого.
Щоб зберегти хороші відносини, можете чесно пояснити причини відмови і попросити вибачення., вибач, я не можу тобі допомогти — і поясніть причину.

Необхідно!

Уміння говорити «ні» просто необхідно.
Наприклад, Н. завжди для всіх був безвідмовний. Сидів без грошей, які розходилися в борг друзям і часто не поверталися.
Біг допомагати, куди кликали, попри купу своїх справ. І все сприймали це як його слабкість і безхарактерність.
Звернувся до психологів. Пройшов курс психотерапії.
Навчившись відмовляти на деякі прохання, він спочатку привів знайомих в подив, але потім відчув, що вони стали поважати його.
А він зробився більш вільним і адекватним.

P.S.
А як же це вміння говорити «ні» необхідно нашим дітям…
«НІ» – наркотикам, алкоголю, курінню, асоціальним вчинкам!

Не страждати, а вчитися?

У кожному з нас живе пара — «ката» і «жертви»
Автор: психолог Юлія Базилева.
І вони періодично проявляються у більшій чи меншій мірі, або навіть з’ясовують відносини
між собою, результатом чого є наші страждання.
Коли ми обираємо для себе роль ката, то страждаємо від власної недосконалості, слабкості, маловажності.
Якщо роль жертви, то страждаємо від життєвої несправедливості, ображаємося на весь світ і хочемо щоб нас пожаліли, захистили, втішили.

Дамоклів меч минулого

Як ми не намагаємося забути про своїх попередніх помилки, вони періодично згадуються.
Нашу совість раптово бентежать зустрічі з людьми, котрих ми колись образили, котрим не допомогли, зрадили.
Буває, підсвідомість нам нагадує про жахливий сон який ми сприймаємо як кару за минуле.
Внутрішній «кат» затягує в страждання, переживання: «Це я в усьому винен!»
З часом почуття тривоги наростає, і вийти з мінорного настрою все важче — справа може закінчитися глибокою депресією та розладами здоров’я.
І чим більше ми занурюємося у минулі негативні події та звинувачуємо себе — тим важче нашій душі та нашому тілу…
Хоча життя вимагає від нас виправлення помилок, а не самобичування.
Для цього проаналізуйте, що саме ви зробили жахливого й чи можна зараз виправити зроблено тоді.
Якщо можливо — зробіть це. Якщо неможливо — прийміть свій вчинок як свою помилку та пробачте самого себе!

Слаб чоловік

Як часто в житті ми почуваємо себе «потерпілими» – звинувачуємо когось у своїх невдачах, держимо на нього величезну образу, підозрюємо у жахливих намірах.
Хоча причина може бути у збігові життєвих обставин, у хвилинній слабкості гарної людини.
Така упередженість до слабкостей інших заважає нам впорядковувати відносини з людьми, тверезо бачити власні помилки, нашу
провокаційну поведінку.
Як «жертви» ми концентруємося на негативі.
Запам’ятаємо: кожна людина недосконала, у тому числі й ми самі.
Вибачте того на кого ображаєтесь за його вільні чи невільні гріхи перед вами.
І на душі вашій стане легше!

Вчитися!

Самоїдство неконструктивно!
Необхідно поставитись до своїх помилок, як до можливості вчитися і вдосконалюватись — на роботі, у сім’ї, у відносинах із сусідами.
Щоб почуття вини не вибило з рівноваги, необхідно виробити стратегію боротьби з ним.
Приятелі (знайомі) просять про допомогу? Є можливість — чому би не підсобити? Але спасайте всіх і завжди — недоречно.
Визначте пріоритетність: улюблена людина, сім’я, старий друг — безумовно важливіше кар’єри й тимчасового добробуту!
А все інше — як трапиться…
Зрозумівши й прийнявши це, можна позбавитись зайвих переживань та душевної напруженості.

P.S. Для фахівців. У кожного своя «неправда»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *