Батькам, які бажають бачити своїх дітей здоровими та щасливими, присвячені ці матеріали сайту спілки психологів Полтави.
Батьки є (були) в кожного з нас і саме вони значною мірою визначають наш зв’язок з тим що було, є та буде у майбутньому. Тобто минулого з сьогоденням та майбутнім.
Автор — член Ради СПАННА Аліна Володимирівна, вихователь вищої категорії, вихователь-методист,
на зображенні — науковий керівник спілки психологів Полтави, професор В. М. Моргун.
«Головною проблемою, коли зникне загроза ядерної війни — буде проблема підлітків.»
Гейзенберг, фізик, філософ, лауреат Нобелівської премії:
Що робити та що не робити
Загальні поради батькам які вивірені знаннями та досвідом СПАННА.
1. Надайте дитині право на помилку
Зрозумійте що найголовніше, непорушне, безумовне право дитини — «Право на помилку».
Так надайте це право своїй дитині!
А великий польський педагог Я. Корчак сформулював це право у своїй роботі «Як любити дітей» як — «Право дитини на смерть».
І це та людина, яка, щоб не так було страшно його вихованцям, добровільно пішла в газові камери смерті фашистів!
Нище наводимо невеликий уривок з його геніального педагогічного твору
Треба дитину знати, щоб, надаючи ці права, робити якомога менше помилок. А помилки неминучі.
Але спокійно: виправляти їх буде він сам — на подив пильно, — аби ми не ослабили цю цінну здатність, цю його могутню захисну силу.
Ми дали дуже багату або невідповідну їжу: надто багато молока, несвіже яйце – дитини вирвало.
Далі нестравні відомості — не зрозумів, нерозумна порада — не засвоїв, не послухався.
Це не порожня фраза, коли я говорю: щастя для людства, що ми не маємо сили підпорядкувати дітей повністю нашим педагогічним впливам і дидактичним замахам на їх здоровий глузд і здорову людську волю.
Я кличу про Велику хартії вільностей, про права дитини. Бути може, їх і більше, я ж встановив три основних:
- Право дитини на смерть.
- Право дитини на сьогодні.
- Право дитини бути такою, якою вона є.
2. Перетворюйте свої «Ти повідомлення» в «Я повідомлення»
Коли Ви говорите дитині «Ти не зробив…», «Ти не вивчив…», «Ти брехун…», «Ти негідник…», Ви засуджуєте дитину, висловлюєте негативне твердження про свого нащадка. Причому засуджуєте в цілому, засуджуєте його особистість. А негативу й так багато в цьому світі! Висловлене Вами негативне “Ти повідомлення” в кращому випадку не сприймається. Але, зазвичай, воно сприймається, причому сприймається як чергова негативна оцінка від самих значущих людей в житті дитини – від батьків. Накопичення цього негативу далі перетворюється в неврози, психози, тілесні захворювання.
Якщо ж скажете «Я …» про свої почуття, думки щодо конкретного вчинку, то Ви не тільки коректуєте поведінку дитини, але й підкреслюєте близькість свого сина (дочки) до Вас. Ви тим самим демонструєте своє позитивне відношення (бо тільки самим близьким для нас людям, ми розповідаємо про свої переживання).
3. Поважайте честь та гідність дитини. Уникайте дидактогенії
Для більшості сучасних підлітків властиво те, що в психології називають «Дидактогенія».
Дидактогенія — негативний психологічний стан дитини, що виникає завжди, коли перед ним виникають навчальні завдання.
Це негативний стан, пов’язаний з навчанням.
Причина його криється в пам’яті дитини про свої негативні емоції які виникають при порушенні дорослими педагогічного такту, коли принижується честь та гідність дитини.
Порушниками педагогічного такту бувають і педагоги.
Але, на жаль, в першу чергу — більшість батьків. Адже саме вони є першими вчителями своїх дітей.
Безумовно нинішні економічна, політична, релігійна ситуації діють гнітюче.
А тут ще й телевізійна, радіо та інтернет інформація з акцентом на негатив. Війни, катастрофи, вбивства, корупція, теракти, аварії, пожежі, землетруси, зґвалтування.
Мало хто ставиться до подій філософськи.
Одні свій щоденний негативний психологічний заряд залишають в собі. Він накопичується, а потім переростає в серйозні психологічні та тілесні проблеми.
В умовах ринкової економіки взаємини навіть між близькими людьми часто перетворюються у відношення конкурентів.
Інші виплескують його в родині — на чоловіка, на дружину. Але тут стримувальним фактором для чоловіка є те, що після цього дружина може бути «Не ласкава», а для дружини те, що може змінитися її матеріальний стан…
Тому найчастіше, весь цей негатив, перенаправляється на дітей у зв’язку з їх найголовнішою діяльністю — навчанням. Цей негатив закріплюється в пам’яті дитини й завжди виникає коли перед нею виникають навчальні завдання. Що своєю чергою викликає неспроможність дитини ефективно засвоювати нові знання, та і навіть використовувати ті знання, вміння та навички які дитина напевно має!
Сердитий вираз обличчя, осуд дитини, загрози, неприховане розчарування, неуважність (мені ніколи! крики, приниження честі і гідності дитини, обмеження природних прав і свобод дитини) — дидактогенія…
4. Розглядайте здоров’я як єдність трьох складових
Здоров’я — це скарб, який необхідно берегти, зміцнювати. На ньому можна економити.
Зберегти та поліпшити здоров’я дитини — одна з найголовніших завдань батьків. І школи.
За статутом ВООЗ здоров’я розглядається як стан фізичного і душевного гараздів, а не тільки відсутністю хвороб. А ми додали сюди ще й духовний вимір — духовних гараздів.
Батькам необхідно не тільки вести боротьбу з хворобами дитини, але й діяльність спрямовану на зміцнення здоров’я. Причому не тільки фізичного, але й психологічного, духовного.
Розглядаючи виховання як процес цілеспрямованого впливу на фізичний, морально-психологічний і духовний розвиток, ми опинилися перед проблемою постійної необхідності контролю, вимірювання того, на що ми намагаємося впливати. СПАННА розробила відповідні методики.
5. Уникайте догматичного сприйняття успіху
Успіх дитини полягає не стільки у володінні (оцінками, зокрема), скільки в просуванні до поставленої мети.
І в цьому сенсі ми повинні бути вдячні нашим миттєвим невдачам, бо вони вказують нам дорогу досконалості!
Перетворюйте невдачу дитини
в сходинку до успіху Вашого нащадка
заповідь батькам від СПАННА
© СПАННА Полтава, 2020
