Триєдність. Любов. Людина. Газета «Психолог»

Триєдність. Любов. Людина.

Людина

Фундаментальною ідеєю, яка тісно пов’язана з ідеєю Любові в трьох іпостасях та парадигмою триєдності, є також твердження, що людина

існує в трьох іпостасях: Дух, Душа, Тіло.

Виходячи з цього, Людину можливо розглядати як нерозривну єдність трьох рівнів її існування — духовного, соціального, біологічного.

А тому, проблеми Тіла є і проблемами Душі, і проблемами Духа.

А проблеми Душі (морально – психологічного стану), Духа неможливо розглядати, коректувати, не враховуючи інші відповідні іпостасі.

Особливо актуальним завданням сучасної психології, на наш погляд, є одухотворення моделі людини, тому що все психічне має й духовний компонент: духовні почуття, духовний досвід, духовне спілкування, духовну діяльність і т. п.

Від двумірії «психіка-організм» можливо, варто перейти до триєдності «дух-душа-тіло»; вивчати, а при необхідності й коректувати духовний світ,

духовну любов, духовні емоції, не тільки тілесні та душевні потреби, але й духовні потреби, не тільки діяльність тіла, душі, але й духовне творення;

не тільки спілкування як комунікацію, але й духовне спілкування; слово, мову не тільки як засіб мислення та спілкування, але й духовний зміст слова, мовчання…

Людина в мережах маніпуляторів

Особливо актуальне це завдання зараз.

У зв’язку з розвитком інформаційних технологій, розвитком знань про людину, її потреби, мотиви, рушійні сили з’являється величезна кількість

маніпулятивних технологій, які працюють таким чином, що людина (як їй здається) вільно, самостійно, без примусу, свідомо робить той висновок,

приймає те рішення, голосує так, як це було сплановано маніпулятором.

Яскравим представником і засновником таких маніпулятивних технологій, на нашу думку, був Сократ.

У «Діалогах» Платона Сократ не з’ясовує істину [21].

Результатом чесного діалогу є продукування нової інформації, нового знання на основі окремих знань співрозмовників.

У «Діалогах» співрозмовники Сократа завжди наприкінці висловлюють від свого імені твердження, до яких на початку діалогу Сократ мав за мету їх підвести.

Протистояти маніпулятивному впливу може лише людина гармонійно розвинута.

Людина, розвинута фізично, морально-психологічно, а найголовніше  —  духовно.

Духовний розвиток людини, духовне збагачення суспільства  — нагальна потреба сучасності.

Бажаним і необхідним є також, на наш погляд, розробка педагогами, психологами інструментарію, який би дозволяв вимірювати рівні фізичного,

морально – психологічного, духовного розвитку з метою можливої корекції та подальшою оцінкою психолого – педагогічного впливу [9].

Література:

  1. Бердяєв Н. Философия свободного духа. М. 1994.
  2. Библия М. : ИЗДАНИЕ МОСКОВСКОЙ ПАТРИАРХИИ, 1979.
  3. Братусь Б. С. Общая психология в семи томах. М. 2005.
  4.  Василев С. Психология любви. М.: Интерпринт, 1992
  5. Гегель Энциклопедия философских наук. Т.3. М. 1977.
  6. Гегель, Сочинения, том 13, М., 1940, с. 107).
  7. Зотов А.Ф. Современная западная философия. М. 2005.
  8. Кальной И. И., Сандулов Ю. А. Философия для аспирантов. «Лань», 2003.
  9. Кловацький В.В., Горошко Т.В., Макарчук Н.О. Моніторинг морально – психологічного розвитку / / Психолог. —  2004.
  10. Леонтьев А.Н. «Лекции по общей психологи. М. 2005.
  11. Лурия А. Р. Лекции по общей психологии. Питер, 2006.
  12. Льюис К.С. Просто християнство. Кохання. М. 1998.
  13. Маклаков А.Г.  «Общая психолгия», Питер, 2004.
  14. Максименко С.Д. Личность начинается с любви. К. 2006.
  15. Маноха І.П. Психологія потаємного “Я”. – К. 2001.
  16. Марк Аврелий Антонин. « Наедине с собой. Размышления». Киев.1993.
  17. Немов Р.С. «Психология». М. 2000.
  18. Овчинников Н.Ф. «Карл Поппер, наш современник, философ XX века». / / Вопросы философии, 1992, № 8
  19. Первушина О.Н. Общая психология. Новосибирск. 1996.
  20. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология. М. 2001.
  21. Платон. Диалоги. М. : «Мысль», 1986.
  22. Плотин Избранные трактаты. М. 1994.
  23. Раушенбах Б.В. Логика триединства. / / Вопросы философии. — 1990 — № 11.
  24. Реан А.А., Бордовска Н.В., Розум С.И. «Психология и педагогика». Питер, 2000.
  25. Соловьев В. С. Сочинения. М. : Правда, 1989. Т. 1.
  26. Узнадзе Д.Н. Общая психология. М. Питер, 2004.
  27. Франкл В. Человек в поисках смысла. М., 1990.
  28. Фромм Э. «Искуство любви». М. : Знание, 1990.
  29. Человек: Мыслители прошлого и настоящего. М. 1991.
  30. Шюре Э. Великие посвящунные. Симферополь. 1998.

1 думки про “Триєдність. Любов. Людина. Газета «Психолог»”

  1. Сповіщення: Что такое Любовь — Спілка психологів Полтави

Коментарі закриті.