Триєдність. Любов. Людина. Газета «Психолог»

Триєдність. Любов. Людина.

Найголовніші поняття світу — Людина та Любов розглядаються з позиції триєдності.


Кловацький стаття в газеті «Психолог» № 4 2011 р. у рубриці «Наукові публікації»

Парадигма триєдності

Що думали предки

Дуже древні

Ідея триєдності богів — одна з найбільш поширених у міфології та релігії.

Ідея Абсолюту в трьох взаємодоповнюючих формах виявилася в староіндійському духовному концепті ТРІМУРТІ (санськр. – «три форми»). У ньому говориться про створення, збереження й руйнування світу трьома верховними божествами — Брахмою, Вішну і Шивою, а людина розглядалась як єдність трьох компонентів: волі, почуття, знань.

За Піфагором, Світ — триєдиний. Як людина що складається з трьох елементів: тіла, душі, духа — так і Всесвіт складається з трьох концентричних сфер: світу природного, світу людського та світу божественного. Таким чином, тріада, або закон троїчності, є загальним законом і ключем життя [30].

Згідно із вченням Платона, людська душа складається з тріади, трьох частин: перша виражає інстинктивно – афективну здатність, друга — емоційно – вольову, третя — ідеально – розумову [29].

Зазначимо, що замість грецької «тріади» християнський термін «триєдність», що акцентує єдність трьох іпостасей, з’являється в парадоксальному богослов’ї Тертулліана й починає використовуватися лише в другому столітті н.ери.

Один із трактатів Плотіна має назву «О трёх первичных началах, или субстанциях» [22].

Згідно з православними християнськими канонами Бог існує в трьох іпостасях: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий [2, Бытие гл.18,с .5; от Матвея гл.28,с. 19].

Середньовіччя

Кант вважав, що людина створена таким чином:

  1. збудження і враження сприймає за допомогою тіла;
  2. поняття відбиває в душі;
  3. відтворюються та зв’язуються збудження, враження,  поняття — мисленням [8].

Німецький мислитель Фіхте заявляє про тріаду як універсальний спосіб пізнання — тезис, антитезис, синтез [8].

Тріадність — характерна особливість філософії Гегеля. Зокрема, людину філософ розглядає:

  1. як індивідуума («суб’єктивний дух»);
  2. як соціальну істоту («об’єктивний дух»);
  3. як ідею («абсолютний дух») [5].

Марк Аврелій Антоній писав: «Людина це тіло, душа, розум. Тілу — відчуття, душі — спрямування, розуму — основоположення» [16, с. 20].

Сучасність

«Буття розкриває свій зміст і виявляє свою відмінність, залишаючись в єдності, тому що їх є три. Така природа буття, первинний факт його життя. Життя людини і життя світу є внутрішній момент містерії Триєдності», — вважає Бердяєв [1, с. 136].

Триєдність у Фрейда — Воно, Я, Над — Я.

Триєдність в емпіріокритицизмі — живий організм, свідомість, «світова субстанція» [7].

У ХХ столітті логіка триєдності все більш проникає в науку і філософію.

По МакДугаллу ядро інстинкту — триєдність когнітивного, афективного та конативного.

Установка (аттитюд) Узнадзе має три компоненти: 1) інформаційний; 2) емоційний; 3) поведінковий.

Духовність, свобода, відповідальність — триєдність екзистенціала людського існування по Франклу. [27].

За Поппером, кожна людина живе у трьох світах: у фізичному світі, у світі суб’єктивного знання і у світі колективного знання [18].

«…триединость буквально пронизывает всю природу. Эта свойственная природе триединость не есть что-то формально-правильное, но мало кому нужное. Люди постоянно опираются на то, что при известных условиях монада и триада одно и то же», — пише академік РАН Б. В. Раушенбах [23, с.166 — 171].

1 думки про “Триєдність. Любов. Людина. Газета «Психолог»”

  1. Сповіщення: Что такое Любовь — Спілка психологів Полтави

Коментарі закриті.