©
Найголовніші поняття світу — Людина та Любов розглядаються з позиції триєдності.
Автор: В. В. Кловацький, стаття в газеті «Психолог» № 4 2011 р. у рубриці «Наукові публікації»
Парадигма триєдності
Що думали предки
Дуже древні
Ідея триєдності богів — одна з найбільш поширених у міфології та релігії.
- Ідея Абсолюту в трьох взаємодоповнюючих формах виявилася в староіндійському духовному концепті ТРІМУРТІ (санськр. – «три форми»). У ньому говориться про створення, збереження й руйнування світу трьома верховними божествами — Брахмою, Вішну і Шивою, а людина розглядалась як єдність трьох компонентів: волі, почуття, знань.
- За Піфагором, Світ — триєдиний. Як людина що складається з трьох елементів: тіла, душі, духа — так і Всесвіт складається з трьох концентричних сфер: світу природного, світу людського та світу божественного. Таким чином, тріада, або закон троїчності, є загальним законом і ключем життя [30].
- Згідно із вченням Платона, людська душа складається з тріади, трьох частин: перша виражає інстинктивно – афективну здатність, друга — емоційно – вольову, третя — ідеально – розумову [29].
- Зазначимо, що замість грецької «тріади» християнський термін «триєдність», що акцентує єдність трьох іпостасей, з’являється в парадоксальному богослов’ї Тертулліана й починає використовуватися лише в другому столітті н.ери.
- Один із трактатів Плотіна має назву «О трёх первичных началах, или субстанциях» [22].
- Згідно з православними християнськими канонами Бог існує в трьох іпостасях: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий [2, Бытие гл.18,с .5; от Матвея гл.28,с. 19].
Середньовіччя
Кант вважав, що людина створена таким чином [8]:
- Збудження і враження сприймає за допомогою тіла;
- Поняття відбиває в душі;
- Мисленням відтворюються та зв’язуються збудження, враження, поняття.
Німецький мислитель Фіхте заявляє про тріаду як універсальний спосіб пізнання [8]:
- Тезис;
- Антитезис;
- Синтез.
Тріадність — характерна особливість філософії Гегеля. Зокрема, людину філософ розглядає як [5]:
- Індивідуума («суб’єктивний дух»);
- Соціальну істоту («об’єктивний дух»);
- Ідею («абсолютний дух»).
Марк Аврелій Антоній писав що «Людина це тіло, душа, розум.» [16, с. 20].
- Тілу — відчуття;
- Душі — спрямування;
- Розуму — основоположення.
Сучасність. Людина і триєдність
«Буття розкриває свій зміст і виявляє свою відмінність, залишаючись в єдності, тому що їх є три. Така природа буття, первинний факт його життя. Життя людини і життя світу є внутрішній момент містерії Триєдності», — вважає Бердяєв [1, с. 136].
Триєдність в емпіріокритицизмі — живий організм, свідомість, «світова субстанція» [7].
У ХХ столітті логіка триєдності все більш проникає в науку і філософію.
По МакДугаллу ядро інстинкту — триєдність когнітивного, афективного та конативного.
Установка (аттитюд) Узнадзе має три компоненти: 1) інформаційний; 2) емоційний; 3) поведінковий.
Духовність, свобода, відповідальність — триєдність екзистенціала людського існування по Франклу. [27].
За Поппером, кожна людина живе у трьох світах: у фізичному світі, у світі суб’єктивного знання і у світі колективного знання [18].
«…триединость буквально пронизывает всю природу. Эта свойственная природе триединость не есть что-то формально-правильное, но мало кому нужное. Люди постоянно опираются на то, что при известных условиях монада и триада одно и то же», — пише академік РАН Б. В. Раушенбах [23, с.166 — 171].
