Закономірність у розвитку психології. Триєдність.

 

Закон оберту по спіралі в історії психології

Кловацький В. В., голова СпАнна, Полтава

 

За класифікацією Б.М.Кедрова, сучасна психологія розміщується між соціальними та

філософськими науками, ближче до філософських. 

Але чи завжди це було так?


Якщо проаналізувати історію розвитку психології як науки[2;3], то можна сформулювати

Закон оберту по спіралі в історії психології: «Розвиток психологічних знань відбувається по

спіралі з дрейфом від філософських поглядів потім до природничих, потім до соціальних і

знову до філософських (правий оберт)». (В.Ф. Моргуном, професором Полтавського педагогічного

університету, у бесіді з автором, було висловлено ідею, що таких обертів можливо було декілька).

 

Перший виток розвитку психології

П

Погляди первісних народів. Анімізм: усе на світі має душу, душа-загадкова сутність, що керує всім живим

і неживим; душа наближається до повітря, пов’язана з матерією.

С

4-2тис.р. до н.е. Єгипет, Китай, Індія.Пояснення психологічних явищ без опори на надприродні сили. Орган

психіки-серце. 

Ф

1 тис. р. до н.е. Давня Греція. Одухотворення матерії, світ єдиний з усього, не створеного ніким.

 

Другий виток розвитку психології

П

0,5 тис. р. до н.е. Демокріт, Левкіпп, Епіку. Атомізм – душа, як і всі речі, складається з атомів.

С

0,5тис.р. до н.е. Алкмеон. Мозок – орган душі. 0,4 тис. р. до н.е. Сократ, Анаксагор. Душа – психічна якість

індивіда, притаманна йому як розумній істоті; „розум” як початок речей.

Ф

0,3 тис. р. до н.е. Платон. Душа до свого земного існування перебуває у світі ідей, а після смерті людини

знову повертається у надчуттєвий світ.

 

Третій виток розвитку психології

П

0,3 тис. р. до н.е. Аристотель. Душа – спосіб організації тіла, центральним органом душі є серце, пов’язане

з органами чуттів і рухів засобом циркуляції крові. 0,2 тис. р. до н.е. Герофіл, Еразистрат. Відкриття нервів,

які нерозривно пов’язані з психікою (нерви, мозок, а не тіло взагалі – осередок психіки).

129-199 р. К.Гален. Периферична плевма поєднується з центральною – душа розпізнає тілесні зміни.

С

205-270 Плотін. 354-430 Аврелій. Душа – еманація надчудової сфери вищого першопочатку всього сущого.

Душа-місце зосередження знань, її можна пізнати інтроспекцією.

Ф

500-1000р. Теоцентрично орієнтована філософська психологія вбачала в людині образ і подобу

Вищої істоти – Бога.

 

Четвертий виток розвитку психології

П

980-1037 Авіценна.Матеріалістичне вчення про психіку; афекти, пов’язані з тілесними змінами.

1126-1198 Аверроес.Спрямовується тлумачення психічних процесів у матеріалістичне русло, пов’язуючи їх з

фізіологічними процесами.

С

1225-1275 Ф.Аквінський. Душа безсмертна, нематеріальна, їй підпорядковуються розум і воля.

Ф

14-16 ст. Спроба осмислення духовного світу людини із загальнофілософських позицій без експериментальної

основи.

 

П’ятий виток розвитку психології

П

1596-1650 Р. Декарт. Людина-машина, в якій усі процеси (й психічні) зумовлені зовнішніми впливами.

Поняття про рефлекс як відповідь на зовнішній вплив. 1588- 1679 Т. Гоббс. Носій мислення – певним чином

організована матерія. Зародження умоглядної психології, де душа замінюється поняттями : психіка, свідомість,

мислення, розум. 1632-1677 Спіноза.Свідомість не існує окремо від тіла, а утворює з ним певну єдність. Якщо

тіло не зазнає впливу зовнішніх предметів, душа ніяким чином їх не сприймає. Емоції пов’язані з навколишнім

світом, тому людина не вільна від впливу навколишнього світу. 

 

С

1632-1704 Локк. Душа-чиста дошка, на якій записи роблять зовнішній досвід (органи чуття) і внутрішній досвід

(розум). 1646-1716 Лейбніц. «Несвідома психіка»; вчення про неантагоністичне відношення несвідомого та

свідомого («перцепції» та «апперцепції»).

Ф

1770-1831 Гегель. Свідомість формується в діяльності, психологія – вчення про індивідуальну свідомість.



Особливо рельєфно закон правого оберту поглядів на предмет психології (по спіралі на все вищі нові рівні)

можна спостерігати, аналізуючи розвиток психологічних уявлень від Ж. Ламерті, Д. Дідро, К. –А. Гельвецій,

П.А. Гольбах (душа – це те саме тіло, але розглядати її треба стосовно певних функцій і властивостей) і до

сучасних поглядів.

 

Вищенаведене свідчить, на нашу думку, про:

  • поступальний, прогресивний шлях розвитку психології як науки;
  • продуктивність парадигми триєдності.         ДЕТАЛЬНІШЕ

 

1.Кедров Б.М. Классификация наук. М., 1985, С. 37-45;

2.Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ ст. – Київ: Либідь, 2003;

3.Ярошевский М.Г. Істория психологии. - М., 1996

Психологи СпАнна

dopomoga_226_290.jpg

Сп Анна в ЗМІ