Психолог Психотерапевт Коуч спілки СПАННА

Психолог СПАННА Лариса

Десять причин звернутися до СПАННА

Психолог, психотерапевт — це саме ті люди, які допоможуть Вам позбутися тих проблем, які описані у цьому матеріалі.

Нав’язливі повторення

1
Вам здається, що ви ходите по колу

 

У вас є проблема, вирішити яку ніяк не виходить, хоча ви начебто вже випробували всі способи. Наприклад, куди б ви не влаштувалися працювати, через півроку-рік вас починають з’їдати туга і невдоволення, з’являється відчуття, що життя проходить повз, начальник ― дурень, колеги ― нудні. Ви звільняєтеся, чимало здивувавши цим рідних і друзів, улаштовуєтеся на інше місце, і через рік все повторюється. Або ваші особисті відносини завжди обриваються на одному і той же етапі. Або ви усвідомили, що всі ваші партнери в чомусь дуже схожі й ці їхні риси насправді не дуже вас влаштовують. Ви знайомитеся з людиною, який начебто зовсім не такий, і ― через пів року виявляється, що всі знайомі риси при ньому: від хронічної брехні до алкоголізму.

Усвідомити повторюється сценарій ― перший і абсолютно необхідний крок. Але для розв’язання проблеми цього недостатньо. Наша психіка працює таким чином, що найбільш травматичні епізоди і переживання витісняються зі свідомості ― це спосіб самозахисту. Але саме вони стають основою таких «хибних кіл» – простіше кажучи, ми завжди в собі чогось не бачимо і про щось не знаємо. Психолог допомагає побачити відсутні деталі пазла, а потім опрацювати проблему, яка стала причиною появи негативного сценарію, і поступово вийти з нього.

 

2
Ви уникаєте батьків або, навпаки, проводите з ними занадто багато часу

 

Ви доросла людина, яка легко веде ділові переговори й здатний знайти компроміс з найскладнішим клієнтом — але власна мама за п’ять хвилин розмови доводить вас до сліз, і ви нічого не можете з цим вдіяти. Кожен раз ви знехотя берете телефон з думкою: «Зараз почнеться». Або ви досі брешете татові, що чоловік не встигає приїхати на сімейну вечерю, тому що просто не можете сказати йому, що вже два роки як розведені.

Ще є сценарій «кращі друзі», який на ділі часто виявляється не таким вже райдужним. Наприклад: «Ми з мамою найкращі друзі. Щотижня їздимо на шопінг. Суботами. До десятої ранку. Незалежно від того, зручно мені чи ні. Інакше мама образиться, але ж з кращими друзями так не поступають, правда?» Задайте собі просте запитання: якщо ви доросла людина старше двадцяти років, чи не займають батьки у вашому житті більше місця, ніж партнер, робота і хобі, або не замінюють вони щось з перерахованого? Якщо так, значить щось пішло не так.

Всі ці приклади, як і багато інших, ілюструють порушення в процесі сепарації — здоровому відділенні дитини що підростає від батьківської сім’ї. У міру розвитку суспільства норми того, якою має бути сім’я, яка в ній роль дітей і як вони повинні жити, змінювалася. У західних країнах закінчили школу діти в сімнадцять-вісімнадцять років традиційно їдуть вчитися в коледж і більше з батьками не живуть. Це норма, але тільки в тих країнах, які могли відносно спокійно переходити від аграрного суспільства до індустріального та постіндустріального — в США, наприклад.

Країни, на території яких йшли війни й відбувалися політичні перевороти й чиї жителі постійно були зайняті виживанням, не могли своєчасно виробляти нові способи життя. У такому суспільстві люди схильні триматися за старі моделі поведінки, які здаються перевіреними й надійними, і спосіб життя цілих поколінь не узгоджується з поточної дійсністю.

3
Ви занадто багато працюєте, граєте

Існує термін «поведінкові залежності» – це не залежність як така, а діяльність (сама по собі цілком здорова), яка стала займати в житті занадто багато місця. Наприклад, ви розумієте, що робота відсунула на задній план зустрічі з друзями і побачення, ви думаєте про неї постійно і приїжджаєте в офіс суботами без жалю, а ось порожні вихідні викликають у вас легку паніку. Або ви стали проводити так багато часу за комп’ютерною грою, що перестали виходити на вулицю і зустрічатися з людьми, — все це може бути тривожним симптомом. Психолог, психотерапевт у боротьбі з залежностями зазвичай — обов’язкові!

 

Особисті проблеми

4
У вас немає особистого простору

В Україні або в країнах Східної Європи нерідкі випадки, коли молода пара або навіть кілька дорослих братів і сестер зі своїми партнерами і дітьми живуть всі разом в будинку літніх батьків. У вісімнадцятому столітті в родині селян або фермерів цей сценарій допомагав сім’ї виживати, вести господарство і вирощувати нове покоління адаптованих до життя людей.

Але у двадцять першому столітті в місті він скоріше заважає: всім тісно, дорослі діти й батьки не можуть поділити територію, все постійно сваряться, ніхто не може жити у своєму темпі, не відпочиває і не висипається. Молоде подружжя не можуть нормально розмовляти наодинці, займатися сексом, виробити свій сімейний уклад, тому що їм доводиться вбудовуватися в уже чинну систему на правах «молодших». Існують ще й хаотичні «гібридні» сценарії. Наприклад, молода жінка наймає квартиру і живе окремо. Але при цьому у її мами є ключ, і в будь-який момент вона може зайти в будинок, зробити прибирання, переставити речі, принести продукти.

Зовсім припинити спілкуватися з батьківської сім’єю й обірвати всі відносини — це теж порушення сепарації процесу. В цьому випадку образи, незавершені конфлікти як би застигають в часі, не дозволяються, і людина десятиліттями живе в негативних сценаріях і веде довгі уявні діалоги з батьками — то є як і раніше дуже тісно пов’язаний з ними, не вільний.

Порушення сепарації погані тим, що заважають розвиватися, будувати щасливе особисте життя і взагалі жити на свій розсуд. Робота з психологом допомагає поступово перебудувати відносини з батьківською сім’єю по типу «дорослий — дорослий», а також «перебрати» сімейний спадок, залишивши відповідні вам моделі поведінки і відмовившись від непотрібних і заважають.

5
Вам «просто погано» або вас «все дратує»

У вас спалаху гніву, роздратування, незрозумілою пригніченості й апатії, напади гострого ревнощів і інших важких емоцій «начебто нізвідки»: «Раптом стала відчувати себе жахливо самотній. Не розумію, як так: адже у мене є робота, друзі, бойфренд »; «Стали дратувати навколишні. Я спілкуюся тільки з хорошими людьми, вони прекрасно до мене ставляться, не розумію, чому всі мене так дратують. Напевно, я просто неврівноважена людина ». Сюди ж підходить почуття глобального невдоволення життям, коли людина каже: «У мене начебто все добре, тільки чомусь прокидаюся вранці — і повіситися хочеться».

На жаль, оточення часто підтримує знецінення почуттів. Але почуття — це і є емоційна правда нашого життя, і якщо людині погано, то йому не здається, йому дійсно погано. Головне питання — чому, звідки взялося це тяжке відчуття.

Хороший психолог, психотерапевт неодмінно запитає, чи ходив клієнт до лікаря, і порадить обстежитися: спалахи дратівливості або плаксивості можуть бути, наприклад, симптомами проблем з щитоподібною залозою. Ще у людини може бути депресія, яка почалася непомітно. У такому випадку варто піти до психіатра і пропити призначені ним препарати, але допомога психолога і тут буде не зайвою. При цьому часто виявляється, що фізично людина здорова, а проблеми його — психологічного характеру. Причини важких почуттів можуть бути дуже різними, але найчастіше вони пов’язані з нашими відносинами з іншими людьми або з почуттям особистої нереалізованості й непотрібністю.

Після кількох зустрічей з психологом нерідко, на жаль, з’ясовується, що люди навколо не такі вже чудові. Роздратування і гнів виявляються не поганим характером, а здоровою реакцією на регулярне знецінення, приниження і порушення кордонів. Ревнощі може бути не такою вже безпідставною: навіть якщо партнер не змінює, він може поводитися негарно стосовно вас, наприклад не ділитися з вами подробицями свого життя, про які легко розповідає друзям, без попередження скасовує загальні плани заради зустрічей з приятелями — словом, демонструє, що ви в списку пріоритетів далеко не на першому місці.

6
Ви не можете знайти своє місце в житті

Непотрібність і пошук свого місця в житті (ще одна часта причина важких почуттів, які виникають ніби «просто так») – велика тема, підступитися до якої багато людей вирішуються лише після тридцяти, а то і сорока років. У нашій країні прийнято стандартний сценарій самореалізації: закінчення школи, вступ до інституту і робота за отриманою спеціальністю або в суміжній, але близькою сфері.

Підходить така модель не всім — тим більше що за останні двадцять років з’явилася маса нових спеціальностей, на які просто ніде не вчать. Попрацювавши кілька років, люди починають шукати відповіді на запитання: «Що я хочу робити в житті? Кому корисна моя робота? Чи влаштовує вона мене? » Часто ці сумніви проходять як би фоном і навіть не усвідомлюються, а «прориваються назовні» якраз у формі тяжких почуттів: відчуття безглуздості, антипатії до роботи або начальству, постійної втоми, прокрастинації. Або призводять до протестної поведінки — кинути навчання, звільнитися з роботи.

Психолог, психотерапевт навчить не позбуватися від важких почуттів, намагаючись придушити їх, а сприймати їх як важливий сигнал. Спочатку це може бути важко і неприємно, але зрештою призведе до якісного поліпшення життя.

 

Ризикована екстравертивна та інтровертивна поведінка

7
Ви поводитися ризиковано

Ризикована поведінка — все, що може загрожувати вашому житті або сильно її псувати. Наприклад, після вечірок в барі ви вже не перший раз прокидаєтеся в ліжку незнайомої людини і при цьому відчуваєте не задоволення, а тільки спустошення. А після спізнюєтеся в офіс, і начальник пильно цікавиться вашим графіком і продуктивністю. Сюди ж відносяться ризиковане водіння, незахищений секс, екстремальні види спорту і самоушкодження: нанесення собі порізів, гасіння про себе сигарет тощо. Суїцидальні спроби — крайня форма такої поведінки. Психолог, психотерапевт тут обов’язково можуть й повинні допомогти.

Важливо розуміти, що ніяка самодеструктивна поведінка не виникає просто так. Ні хімічна залежність, ні розлади харчової поведінки не є «поганою звичкою». У них є причина, або, скоріше, комплекс причин, які добре б знайти і усунути. По-перше, це збереже вам здоров’я і в перспективі — життя. По-друге, у людей, схильних до саморуйнівної поведінки, зазвичай є проблеми в інших сферах: їм складно справлятися зі своїми почуттями, будувати міцні довірчі відносини з навколишніми й просто відчувати себе добре, отримувати задоволення від життя як такого.

8
У вас є тема, яку ви ні з ким не можете обговорити. Мовчите

Пережиті в дитинстві домагання, або будь-яка інша тема, на яку у вас накладена печатка мовчання. З ким би ви не спілкувалися і яким би довірчим ні була розмова, ви завжди замовчуєте ці обставини свого життя. Важкі таємниці є у багатьох людей. Зазвичай вони раціоналізують відбувається: «А навіщо обговорювати, якщо мене це не турбує? Все вже в минулому ». Але сама поява забороненої теми говорить, що за всією історією щось стоїть. Вона важка, страшна і нестерпна настільки, що її неможливо торкнутися в розмові навіть з найближчими людьми.

З одного епізоду часто розмотується цілий клубок страхів, провини, гніву, деструктивних установок: «Мене домагався дядько, коли мені було десять, а мама вважала за краще нічого не помічати. Чому вона так чинила? Вона ж бачила, як він садить мене до себе на коліна! Довгий час я відчувала себе так, ніби в чомусь винна. Боялася чоловіків, збігала, як тільки зі мною хтось починав фліртувати. А тепер відчуваю, як зла на матір ».

«Ворушити минуле» в такому випадку просто необхідно. Це робиться для того, щоб назвати біле білим, а чорне — чорним і повернути відповідальність тим, хто повинен був її нести. В описаному прикладі дядько – педофіл і йому слід було б лікуватися, а мама несе відповідальність за те, що не захищала свою дочку. А ось десятирічна дівчинка за дану ситуацію ніякої відповідальності не несе, вона постраждала.

Те, що їй потрібно знати через десять, п’ятнадцять або скільки завгодно років, ― що тепер вона доросла і може самостійно захищати себе, що її сексуальність не зло і не причина насильства і проявляти її можна — з тими партнерами, які їй подобаються, і тою мірою, в якій їй комфортно. Коли заборонена тема названа починається процес звільнення. Психолог, психотерапевт ведуть приймання на умовах анонімності. Звертайтесь!

 

Відносини з їжею

9
Ви не можете налагодити відносини з їжею

 

Ще один варіант ризикованої поведінки — це розлади харчової поведінки, до яких належать не тільки анорексія і булімія. Дуже багато людей, особливо жінки, страждають їхні «провісниками»: наприклад, об’їдаються, коли нервують, не викликаючи блювоти або роблячи це нерегулярно, або сідають на жорсткі дієти, що підривають здоров’я, вимотують себе тренуваннями, страждають голодової аменорею.

10
Ви п’єте занадто багато

Якщо ви помічаєте, що стали випивати частіше і більше, ніж планували, вранці розбиті, на роботі вам важко зосередитися, а в будь-якій стресовій або, навпаки, приємною ситуації ви думаєте про келих вина або віскі — швидше за все, у вас дійсно проблеми з алкоголем. Те ж можна сказати, якщо вас просто турбує кількість випитого або ви задумалися про свої стосунки з алкоголем.

Якщо ви пробуєте або стали регулярно приймати наркотики — це теж привід задуматися. Мова не тільки про шкоду психоактивних речовин як таких. Головне тут — причини, за якими людина стала їх вживати. Зазвичай мова йде про непросте дитинство, що відкидає, байдужою або переважної сім’ї, величезною тривогою, самоті або душевного болю, яку п’ють або приймають наркотики люди намагаються заглушити.

 

Якщо ви вирішили дійти до психолога, психотерапевта з цією проблемою або іншими видами ризикованої поведінки, варто налаштовуватися на довгу і серйозну роботу. Не лякайтеся, якщо він запропонує паралельно звернутися до лікаря ― це скоріше говорить про те, що вам попався відповідальний фахівець: у більшості психологів є контакти перевірених лікарів-психіатрів. Чого точно не варто боятися, так це когось шокувати своїми проблемами, наскільки б важкими вони вам не здавалися. Якщо в профілі фахівця написано, що він працює з розладами вашого типу, значить, він готовий вас вислухати і постаратися допомогти.