Самопочуття.

Самопочуття.

 
Н. Подолян (за матеріалами журналу PSYCHOLOGIES)

 

Мабуть, кожному з нас добре відомо, як багато в нашому житті залежить від самопочуття.

А чи знаємо, пам’ятаємо ми, що самопочуття творимо самі. Воно великою мірою залежить від нашого

вміння піклуватися про себе.

На самопочуття впливає те, як ми живемо: працюємо і відпочиваємо, дотримуємося режиму сну та

харчування тощо. Але теорію від практики відділяє внутрішній бар’єр, подолати який інколи дуже

непросто.

 

Ми «слухаємо маму та тата»

Якщо приклад батьків дає нам модель поведінки, то їх погляд на нас самих дозволяє нам розвинути

доброзичливе (або ні) ставлення до власного тіла. «Сприйняття себе формується за допомогою слів,

жестів та поглядів, засвоєних у дитинстві, – пояснює французький психотерапевт Мішель Фрейд.

– Якщо цей досвід був задовільним, ми зможемо створити здорове уявлення про своє тіло та позитивну

самооцінку.

 

Не насмілюватися витратити час на себе, почуватися винним, вважати час, витрачений на себе,

змарнованим, асоціювати відпочинок з лінню – такі переконання, усвідомлені або ні, роблять нас

глухими до власних потреб, не дають поводитися з собою добре.

 

«Я цього не вартий»

Частіше таке можна почути від жінок: «Мені доведеться забрати цей час/гроші у своєї сім’ї/дитини».

Скоріше всього, так чинила її мати або бабуся. І вони передають цю естафету наступному

поколінню – власній дитині, про яку вона так дбає. Але, якщо вона навчиться усвідомлювати і

задовольняти свої потреби, реалізовувати свої бажання, їй буде набагато простіше навчити цьому

власних дітей – і тим самим допомогти їм стати щасливими. У жінки є вибір: передавати даті цю форму

страждання від незадоволеності собою та життям або зупинитися, звернути увагу на свої бажання та

потреби.

 

Дбати про себе зовсім не означає віддати пріоритет лише власним бажанням – всупереч іншим.

«Людині потрібні інші, щоб сповна відчути себе живою, існуючою, – вважає французький психіатр і

психотерапевт Робер Небургер (Robert Neuburger). – Ось чому ми нерідко приділяємо собі увагу

не заради себе особисто, а у залежності від погляду на нас інших людей. Для того щоб зберегти

свою приналежність до себе». Якщо людина почуває себе недостатньо значимою, якщо вагається

у своїй цінності і не знаходить свого місця, піклування про себе втрачає сенс.

 

«Поважати власне тіло»

Для того щоб навчитися виявляти істинну опіку, для початку потрібно почати думати про нього,

рекомендує відомий французький психоаналітик Жан-Давід Назьо

«У нас є дві можливості існувати у власному тілі, – пояснює він. – Або забуваючи про нього

(я ототожнююсь з ним, вважаю, я і є моє тіло), або думаючи про нього (я вважаю власне тіло

найбільш цінним своїм надбанням, говорю собі: у мене є тіло). Іншими словами, сприймаючи себе

і своє тіло як щось єдине, ми не в змозі роздвоїтися, щоб почати ставитися до нього як до об’єкта

піклування. Навпаки, якщо ми усвідомлюємо, що володіємо тілом (за думкою психоаналітика,

суверенним суб’єктом, у котрого є влада продовжити або перервати наше життя), ми ставимося до нього

шанобливо, так, як воно того насправді заслуговує».

 

«Я за собою слідкую»

«Загальноприйнятий вираз «піклуватися про себе» у своєму істинному значенні це бережливе,

розуміюче ставлення до себе. Але ми нерідко підмінюємо його іншим – «слідкувати за собою»,

тобто раціонально, вольовим зусиллям вибудовувати собі «фасад», котрий часто приховує не

піклування про себе. Коли хтось говорить: «Я повинен слідкувати за собою», в цьому немає нічого від

«я хочу».

 

Майже у кожного з нас знайдуться відмовки, щоб відверто нехтувати собою. Але популярне «У мене

немає часу» частіше за все приховує інші, глибинні переконання: «Я не маю права подарувати собі

задоволення», «Я не заслуговую таких затрат», «Все це не зробить мене щасливіше». Кожне з них несе

у собі агресію, спрямовану на себе, депресивний стан або ті ж неусвідомлювані стереотипи, що

передаються із покоління в покоління.

 

«Страшно порушити баланс»

«Піклування про себе може бути складним або і неможливим, якщо людина не усвідомлено сприймає

його як якесь порушення, – говорить Мішель Фрейд. – Як можливість зробити те, що забороняли батьки:

подарувати собі задоволення, витратити час на себе, прислухатися до себе. Зробити такий крок складно,

він вимагає перебороти почуття провини, для того, щоб вийти за рамки стереотипу».

Поступово опановуючи прості рухи, з яких складається наука шанобливого догляду за собою, ми з

легкістю погоджуємося приймати себе такими, як ми є, і починаємо ставитися до себе набагато краще.

Лише цей шлях дозволить нам не зруйнуватися у нескінченному використанні себе, але м’яко відновить

зв’язок між нами і нашим тілом, тобто з самим собою.

 

5 ключів до змін

«Не ставте недосяжних цілей»

Напишіть на аркуші паперу три фрази, починаючи зі слів «я хочу», нижче тричі напишіть «я повинен».

Проаналізуйте, як можна було б «повинен» трансформувати в «хочу». Можливо, деякі ваші цілі в галузі

харчування, фігури, краси потребують багато зусиль і саме тому складнішають.

«Усвідомлюйте свої рухи»

Виконуючи найпростіші маніпуляції – одягаючись, накладаючи крем, – спеціально сповільніть ритм та

зверніть увагу на те, які відчуття з’являються у тілі. Діючи механічно, ми забуваємо про тіло і все частіше

починаємо ним нехтувати.

«Знайдіть час для задоволення»

День на тиждень або годину на добу у своєму розкладі варто відвести для себе. Використовуйте цей

час виключно за власним смаком – у активній діяльності або спокої. Чашка чаю, час на читання під

пухнастим пледом або солодка сієста – присвячуючи час собі, продовжуйте аналізувати власні емоції

та думки, у тому числі і не зовсім приємні. (почуття провини, неможливість зосередитися на задоволенні).

«Знайдіть компанію»

Має сенс створити свою групу гарного самопочуття, знайти однодумців. Йога, фітнес, баня, басейн

або танці – займатися будь-якими тілесними практиками удвох або в групі ефективніше, тому що це дає

постійне відчуття підтримки та допомагає зберегти регулярність зустрічей.

«Хваліть себе»

Але не за «правильні справи» на користь іншим, а за прояв піклування, за будь-який знак уваги, котрий

ви приділяєте собі. Добре поводитися з собою більшості з нас непросто, але кожен з цих маленьких

вчинків - величезний крок до внутрішньої свободи!

Психологи Полтави Сп Анна

dopomoga_226_290.jpg

Досвід Сп Анна Полтави в ЗМІ