Хвороби тіла, які потребують обов’язкового психотерапевтичного впливу

Психотерапія ― обов’язкова при психосоматичних розладах.

Автор: Віктор Тихонов, заступник голови СПАННА з гуманітарних питань

За даними ВООЗ, з усіх пацієнтів, які звертаються до лікарів, відсоток психосоматичних хворих становить близько 40 відсотків.

ВООЗ це Всесвітня організація охорони здоров’я.

Психотерапія психосоматики

Практика СПАННА

До психосоматичних захворювань належать

  1. Класичні психосоматичні захворювання: нейродерміт, ревматоїдний артрит, есенційна гіпертензія, виразковий коліт, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма. В основі їх лежить первинно тілесна реакція на конфліктне переживання, що супроводжується змінами й патологічними порушеннями в органах.
  2. А також ті, що мають конверсійні симптоми або функціональні синдроми.
    • Конверсійні симптоми. Людина несвідомо починає демонструвати хворобливі симптоми, яких об’єктивно немає. Наприклад, психогенна сліпота і глухота, психогенна блювота, больові феномени.
    • Функціональні синдроми. Функціональні порушення окремих органів або систем, але будь-які патофізіологічні зміни в органах не виявляються. Наприклад, проблеми серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, рухового апарату, органів дихання і сечостатевої системи.

Короткий перелік психосоматичних проблем, з якими клієнти звертались до СПАННА за останні 3 роки та отримали ефективну допомогу:

  • парестезії («повзання мурашок»),
  • клубок у горлі,
  • неприємні відчуття в області серця,
  • ожиріння,
  • мігрень,
  • синдром роздратованого кишківника,
  • дискінезія жовчного міхура,
  • нейродерміт,
  • псоріаз,
  • гіпертонія,
  • нервова анорексія,
  • нервова булімія,
  • розлади сну
  • зниження статевого потягу,
  • порушення еректильної функції.

В практиці успішної допомоги СПАННА в попередні роки:
істеричний параліч, інші розлади харчування, соматоформні розлади поведінки, нейроциркуляторна дистонія (функціональне захворювання системи кровообігу), вітиліго, хронічний панкреатит, радикуліт, есенціальна гіпертензія, функціональні розлади шлунка
цукровий діабет 2 типу, ішемічна хвороба серця, ревматоїдний артрит, різні сексуальні дисфункції.

Зазвичай:

  1. Всі ці захворювання супроводжувались внутрішнім неспокоєм, депресивними проявами, симптомами страху, порушенням сну, зниженням зосередженості та психічною втомою.
  2. Психотерапія надавалась паралельно з медикаментозним впливом фахівцями у відповідній сфері.

Теорія

Для ознайомлення нижче наводимо розширений опис деяких захворювань зазначених в Міжнародній класифікації хвороб в класі:

Невротичні, пов’язані зі стресом і соматоформні розлади, в блоці F40-F48.

Всі вони потребують психотерапевтичного впливу. Для більшості з них рекомендовано також і медикаментозне лікування, яке ми тут не наводимо для запобігання самолікування.

F40

F40 Тривожно-фобічні розлади.
Виникають на особливому психастенічному конституціональному ґрунті, для якого характерна недовірливість, тривожність, емоційність, сором’язливість, боязкість. Спочатку страх виникає при наявності патогенної ситуації, потім при згадці і, нарешті, заповнює все мислення, перетворюючись в нав’язливість. Виявляються конкретним нав’язливим страхом і тривогою, що виникають в певній ситуації, що супроводжуються вегетативною дисфункцією.
Психотерапія: поведінкова – десенситизація, логотерапія В. Франкла (парадоксальна інтенція), НЛП, психоаналіз.

F40.0 Агорафобія.
Страх відкритих просторів, натовпу і неможливість повернутися в безпечне місце, страх втратити свідомість в людному місці при відсутності негайного доступу до виходу.
Етіологія. Клініка. Виникає психогенно у людей з досить розвиненою уявою, частіше у жінок. Маніфестації можуть передувати депресивні епізоди. Почавшись як страх відкритих просторів, симптоматика збагачується страхом натовпу, неможливістю відразу ж повернутися в безпечне місце (додому), острахом подорожувати одному в транспорті.
Психотерапія: гіпнотерапія, аутотренінг, медитативний тренінг.

F40.1 Соціальні фобії.

Страх випробувати увагу з боку навколишніх – публічних виступів поєднується зі зниженою самооцінкою й острахом критики.
Етіологія. Клініка. Оцінювальне виховання в дитинстві, відсутність заохочення з боку батьків, формують низький рівень самооцінки. Прагнення будь-якими шляхами завоювати інтерес і визнання навколишніх. Початок частіше в підлітковому віці зі страху відповіді у класної дошки або при будь-якій іншій оцінювальної ситуації, закріплюється рефлекторно. Якщо фобічне переживання поширюються на всі ситуації поза сімейним колом, говорять про дифузний характер соціальної фобії. Хворі скаржаться на почервоніння обличчя, відчуття клубка в горлі, серцебиття, сухість у роті, слабкість в ногах, неможливість зосередитися на дії.
Психотерапія: психодрама, гештальт, групова психотерапія, психоаналіз.

 F40.2 Специфічні (ізольовані) фобії.

Фобії, обмежені строго визначеними ситуаціями й не виникають поза таких. Етіологія. Клініка. Розвиваються в дитинстві або підлітковому віці. Боязнь тварин, висоти, замкнутих просторів, іспитів, грози, темряви, польотів в літаках, сечовипускання і дефекації в громадських туалетах, прийняття певної їжі, лікування у зубного лікаря, виду крові або пошкоджень, страх захворіти на певну хворобу.

Психотерапія: психодрама, гіпноз, аутотренінг.

F41

F41.0 Панічний розлад.

Повторювані непередбачувані напади важкої тривоги (паніки), що не обмежуються певною ситуацією або обставинами. Супроводжуються страхом і вегетативними симптомами й призводять до того, що хворі швидко залишають місце, де знаходяться.

Етіологія. Клініка. Існують факти, що підтверджують генетичне походження (15% родичів першого ступеня захворює). Виникнення спонтанне, хоча іноді провокуються порушенням, фізичною напругою, сексуальною активністю. Основні симптоми – надзвичайний страх і почуття, що насувається смерті, що супроводжуються тахікардією, задишкою, пітливістю. Хворий намагається покинути місце, де виник напад, і шукає допомоги. Тривалість до години, між нападами – тривожне очікування повторення. Спостерігається почастішання нападів при надмірному вживанні кофеїну.
Психотерапія: поведінкова терапія, сімейна терапія, психоаналіз. Пропонують подихати в паперовий пакет для профілактики гіпервентиляції, що супроводжується алкалозом.

F42

F42.1 Переважно компульсивні дії (обсесивні ритуали).
Нав’язливі дії, що стосуються безперервного контролю за запобіганням потенційно небезпечної ситуації або за порядком і акуратністю. В основі – страх (наприклад, страх забруднення, що приводить до нав’язливого миття рук). Компульсивні ритуальні дії можуть щодня займати багато годин в день і поєднуються з нерішучістю і повільністю.
Психотерапія: парадоксальна інтенція, психоаналіз, поведінкова терапія, ЕСТ.

F43

F43.0 Гостра реакція на стрес.

Етіологія. Клініка. Сильне травматичне переживання (природна катастрофа, нещасний випадок, зґвалтування, втрата близьких). Заглушеність зі звуженням свідомості, зниженням уваги, неадекватною реакцією на зовнішні стимули, дезорієнтація. Надалі – відхід від ситуації аж до дисоціативного ступору або ажитація і гіперактивність (реакція втечі або фуга). Зазвичай проходить протягом годин або днів. Ризик розвитку захворювання збільшується при фізичному виснаженні або у літніх.

Психотерапія: терапія сном, гештальт-терапія, групова і сімейна терапія.

F43.1 Посттравматичний стресовий розлад.

Етіологія. Клініка. Розвивається в осіб, що пережили емоційний або фізичний стрес (бойові дії, катастрофи, нападу бандитів, зґвалтування, пожежа в будинку). Переживання травми знову і знову (уві сні, думках і спати), емоційна глухота до всіх інших переживань в житті, включаючи відносини з іншими людьми, супутні симптоми у вигляді вегетативної лабільності, депресії і когнітивних порушень.
Психотерапія: кризова інтервенція, групова і сімейна психотерапія.

F43.2 Розлади адаптації.

Розлад, що перешкоджає соціальному функціонуванню та продуктивності, що виникає в період адаптації до значної зміни в житті або стресу (втрата близьких, переживання розлуки, міграція, стан біженця). Початок – протягом місяця після стресової події, тривалість – до 6 місяців.
Етіологія. Клініка. Вплив стресового чинника на тлі індивідуальної схильності або уразливості. Депресія, тривога, занепокоєння, нездатність справлятися, планувати або продовжувати залишатися в ситуації, зниження продуктивності в повсякденних справах. У підлітків можуть відзначатися агресивне чи дисоціальну поведінку.
Психотерапія: соціальна допомога, групова психотерапія.

F44

F44.0 Дисоціативна амнезія.

Втрата пам’яті (часткова) на недавні, важливі події травматичного характеру, що супроводжується розгубленістю.
Етіологія. Клініка. Емоційні травми, психологічні конфлікти. Руйнування свідомості пацієнтом є способом боротьби з емоційним конфліктом або зовнішнім стресом.
Психотерапія: гіпноз.

F44.1 Дисоціативна фуга. Раптовим, але цілеспрямованим переїздом в незнайоме місце, після чого хворий повністю забуває всю інформацію про себе, аж до імені.
Етіологія. Клініка. Психогенне виникнення, позбавлення від емоційно хворобливих переживань. Дисоціативна амнезія в поєднанні з зовні цілеспрямованими діями, подорожами, часто протягом декількох днів, поведінку можна вважати цілком нормальним. Іноді відзначається нова ідентичність особистості.
Психотерапія: гіпноз.

F44.2 Дисоціативний ступор. Ступор, що не має фізичних причин, психогенно обумовлений, – зниження або відсутність довільних рухів і реакцій на зовнішні стимули (світло, шум, дотик), відсутність мовлення.

Етіологія. Клініка. Психогенія. Хворий знаходиться в стані ні сну, ні неспання.

Психотерапія: психотерапія, спрямована на відреагування.

F44.3 Транси й стану заволодіння. Втрата почуття особистісної ідентичності та усвідомлення навколишнього.
Етіологія – психогенія. Клініка. Вчинки керуються іншою особистістю, духом, божеством, силою. Увага й усвідомленням обмежена, повторюється набір рухів, поз, висловлювань. Виключаються культуральні, релігійні, психотичні, епілептичні транси.
Психотерапія: раціональна психотерапія.

F44.4 Дисоціативні розлади моторики.

Повний або частковий параліч кінцівки
Етіологія. Психологічний стрес, уникнення конфлікту.
Клініка. Оцінка психічного стану хворого передбачає, що зниження продуктивності, що випливає з втрати функцій, допомагає йому уникнути неприємного конфлікту або непрямим чином висловити свою залежність або обурення. Істотним фактором є поведінка, спрямоване на залучення уваги. При паралічі відсутні пірамідні знаки, порушення трофіки й тонусу.Терапія Медикаментозна – … Психотерапія: гіпноз.

F44.5 Дисоціативні судоми. На відміну від епілептичних припадків немає прикушування язику, важких травм, випускання сечі, втрати свідомості, зберігається зорова реакція на світло.
Етіологія. Ситуаційна обумовленість.
Клініка. Тривалість від хвилин до годин. Демонстративний характер – необхідна присутність глядачів. Чаші зустрічаються абортивні форми – непритомність, сльози або сміх, тремор усього тіла з зовнішніми ознаками втрати свідомості без фактичної його втрати.
Психотерапія: емоційно-стресова психотерапія.

F44.6 Дисоціативна анестезія і втрата чуттєвого сприйняття.

Етіологія Психогенний фактор
Клініка Анестезія має неадекватні іннервації зони. Звужується поле зорового сприйняття. Дисоціативна глухота й аносмія (втрата нюху) зустрічаються рідше. Втрата почуттів не обумовлюється неврологічними ураженнями. Характерні нетиповість, мінливість, збагачення симптоматики, демонстративність, інструментальний характер симптомів.
Психотерапія: біхевіоральна терапія, гіпноз, психоаналіз.

F44.81 Розлад множинної особистості.

Етіологія. Порушення в сексуальної, фізичної та психологічних сферах, нанесені в дитячому віці.
Клініка. Видимість існування в індивідуума двох або більше різних особистостей, що проявляються не одночасно, одна з них домінантна, але жодна з них не має доступу до спогадів інший. Зміна особистостей раптова і пов’язана з травматичними подіями.
Психотерапія: психоаналіз.

F45

F45 Соматоформні розлади.
Періодичне виникнення фізичних симптомів поряд з постійними вимогами медичних обстежень всупереч підтвердженням негативних результатів і запевненням лікарів про відсутність фізичної основи для симптоматики. Попри те, що виникнення і збереження симптоматики тісно пов’язане з неприємними життєвими подіями, труднощами або конфліктами, хворий противиться спробам обговорення можливості її психологічної обумовленості. Характерно істерична поведінка, спрямоване на залучення уваги, особливо у хворих, які обурюються у зв’язку з неможливістю переконати лікарів у переважно фізичну природу свого захворювання і в необхідності продовження подальших оглядів і обстежень.

Психотерапія індивідуальна.

F45.0 Соматоформний розлад.
Етіологія Грають роль соціальні, генетичні, культуральні і етнічні чинники (наслідування батькам, погані умови життя, особливості уваги і когнітивні порушення).
Клініка Множинні, повторно виникають, видозмінюються соматичні симптоми, які відбуваються протягом ряду років, що передували зверненню пацієнта до психіатра. Найбільш часто зустрічаються шлунково-кишкові відчуття (біль, відрижка, регургітація, блювання, нудота), шкірні відчуття (свербіж, печіння, поколювання, оніміння, хворобливість), сексуальні й менструальні скарги. Зазначені скарги описуються в драматичній, перебільшеною манерою барвистою мовою. Особистісно вони характеризуються як залежні, егоцентричні, спраглі визнання і похвали зі схильністю маніпулювати навколишніми. Тривалість не менше двох років, супроводжується порушенням сімейного та соціального функціонування.
Психотерапія: індивідуальна.

F45.2 Іпохондричний розлад.

Етіологія. Генетичні, культуральні й соціальні чинники, нарцистичний тип особистості.
Клініка. Постійна заклопотаність можливістю захворювання одним або більшою кількістю хвороб. Інтерпретація звичайних відчуттів як аномальних та неприємних. Ідеогена іпохондрія – помилкові, тривожні думки про своє здоров’я. Сенсогена іпохондрія – первинними є сенсорні розлади, які надалі піддаються перероблюванню. Іпохондрія дітей – надмірний страх за здоров’я батьків, іпохондрія батьків – відповідно навпаки. Іпохондрія здоров’я – надмірна увага до власного здоров’я. Довгий час хворі спостерігаються не психіатрами й маніпулюють сім’єю і соціальними структурами. Зустрічається синдром Мюнхгаузена – наполеглива вимога оперативного втручання.
Психотерапія: режим, трудотерапія, перемикання уваги, гіпнотерапія.

F45.3 Соматоформна вегетативна дисфункція.

Етіологія. Психологічний стрес (у більшості хворих, але не обов’язково).
Клініка. Хворі скаржаться на розлад системи або органу, який знаходиться під впливом вегетативної нервової системи (серцево-судинної, шлунково-кишкової, дихальної, сечостатевої систем – невроз серця, психогенна задишка і гикавка, невроз шлунка, нервовий понос). Це або ознаки вегетативного збудження – серцебиття, потіння, почервоніння, тремор, або неспецифічні симптоми – скороминущі болю, печіння, тяжкість, напруга, відчуття роздування або розтягування. Хворі стурбовані з приводу будь-якого серйозного, але невизначеного захворювання, дарма що немає жодного структурного або функціонального порушення даного органу.
Психотерапія: психотерапія сугестивна.

F45.4 Хронічний соматоформні больовий розлад.

Етіологія Психодинамічна – спосіб домогтися любові, уникнути покарання і спокутувати провину, спосіб маніпулювання близькими й вторинна вигода симптому.
Клініка. Постійний, важкий і психічно гнітючий біль, який повністю не може бути пояснений фізіологічним процесом і який з’являється в поєднанні з емоційним конфліктом або психосоціальними проблемами, які можуть бути розцінені як головна причина. Біль часто не відповідає зонам іннервації, але іноді нагадує больові симптоми при будь-якій відомі хвороби.

Психотерапія: програми контролю болю (когнітивна, поведінкова, групова і медитативні моделі психотерапії), гіпноз.

F48

F48. 0 Неврастенія.

Етіологія Психічне й емоційне перенапруження, соматичні хвороби.

Клініка Часто при неврастенії дебютують психогенні й соматичні захворювання. Перший тип – скарги на підвищену стомлюваність після розумової роботи, неможливість зосередитися, непродуктивне мислення.
Другий тип – фізична слабкість і спустошеність, неможливість розслабитися. При обох типах – запаморочення, м’язові болі, “неврастенічний шолом”, дратівливість, ангедонія (нездатність отримувати задоволення), пригніченість, тривожність, порушення сну; для діагностики істотно присутність хоча б двох з перелічених симптомів.
Психотерапія: режим праці й відпочинку, сугестивні методи психотерапії.