Батькам поради спілки психологів СПАННА

Батькакм розповідає професор Моргун

Безумовно всі батьки бажають бачити своїх дітей здоровими та щасливими.

Гейзенберг, фізик, філософ, лауреат Нобелівської премії

«Головною проблемою, коли зникне загроза ядерної війни — буде проблема підлітків.»

Що робити та що не робити

1. Надайте дитині право на помилку

Зрозумійте що найголовніше, непорушне, безумовне право дитини — «Право на помилку».
Так надайте це право своїй дитині!
А великий польський педагог Я. Корчак сформулював це право у своїй роботі «Як любити дітей» як — «Право дитини на смерть».
І це та людина, яка, щоб не так було страшно його вихованцям, добровільно пішла в газові камери смерті фашистів!
Нище наводимо невеликий уривок з його геніального педагогічного твору «Як любити дітей»

Я кличу про Велику хартії вільностей, про права дитини.
Бути може, їх і більше, я ж встановив три основних:

  • Право дитини на смерть.
  • Право дитини на сьогоднішній день.
  • Право дитини бути тим, ким він є.
    Треба дитину знати, щоб, надаючи ці права, робити якомога менше помилок. А помилки неминучі.
    Але спокійно: виправляти їх буде він сам — на подив пильно, — аби ми не ослабили цю цінну здатність, цю його могутню захисну силу.
    Ми дали дуже багату або невідповідну їжу: надто багато молока, несвіже яйце – дитини вирвало.
    Далі нестравні відомості — не зрозумів, нерозумна порада — не засвоїв, не послухався.
    Це не порожня фраза, коли я говорю: щастя для людства, що ми не маємо сили підпорядкувати дітей повністю нашим педагогічним впливам і дидактичним замахам на їх здоровий глузд і здорову людську волю.

2. Перетворюйте свої «Ти повідомлення» в «Я повідомлення»

Коли Ви говорите дитині «Ти не зробив…», «Ти не вивчив…», «Ти брехун…», «Ти негідник…», Ви засуджуєте дитину, висловлюєте негативне твердження про свого нащадка. Причому засуджуєте в цілому, засуджуєте його особистість. А негативу й так багато в цьому світі! Висловлене Вами негативне “Ти повідомлення” в кращому випадку не сприймається. Але, зазвичай, воно сприймається, причому сприймається як чергова негативна оцінка від самих значущих людей в житті дитини – від батьків. Накопичення цього негативу далі перетворюється в неврози, психози, тілесні захворювання.

Якщо ж скажете «Я …» про свої почуття, думки щодо конкретного вчинку, то Ви не тільки коректуєте поведінку дитини, але й підкреслюєте близькість свого сина (дочки) до Вас. Ви тим самим демонструєте своє позитиане відношення (бо тільки самим близьким для нас людям, ми розповідаємо про свої переживання).

3. Поважайте честь та гідність дитини

Для більшості сучасних підлітків властиво те, що в психології називають «Дидактогенія».

Дидактогенія — негативний психологічний стан дитини, що виникає завжди, коли перед ним виникають навчальні завдання.

Це негативний стан, пов’язаний з навчанням.

Причина його криється в пам’яті дитини про свої негативні емоції які виникають при порушенні дорослими педагогічного такту, коли принижується честь та гідність дитини.

Порушниками педагогічного такту бувають і педагоги.

Але, на жаль, в першу чергу — більшість батьків. Адже саме вони є першими вчителями своїх дітей.

Безумовно нинішні економічна, політична, релігійна ситуації діють гнітюче.
А тут ще й телевізійна, радіо та інтернет інформація з акцентом на негатив. Війни, катастрофи, вбивства, корупція, теракти, аварії, пожежі, землетруси, згвалтування.
Мало хто ставиться до подій філософськи.

Одні свій щоденний негативний психологічний заряд залишають в собі. Він накопичується, а потім переростає в серйозні психологічні та тілесні проблеми.
В умовах ринкової економіки взаємини навіть між близькими людьми часто перетворюються у відношення конкурентів.

Інші виплескують його в родині — на чоловіка, на дружину. Але тут стримувальним фактором для чоловіка є те, що після цього дружина може бути «Не ласкава», а для дружини те, що може змінитися її матеріальний стан…

Тому найчастіше, весь цей негатив, перенаправляється на дітей у зв’язку з їх найголовнішою діяльністю — навчанням. Цей негатив закріплюється в пам’яті дитини й завжди виникає коли перед нею виникають навчальні завдання. Що своєю чергою викликає неспроможність дитини ефективно засвоювати нові знання, та і навіть використовувати ті знання, вміння та навички які дитина напевно має!

Сердитий вираз обличчя, осуд дитини, загрози, неприховане розчарування, неуважність (мені ніколи! крики, приниження честі і гідності дитини, обмеження природних прав і свобод дитини — дидактогенія…

4. Уникайте демонстрації «умовної любові»

Батьки часто демонструють, що їх батьківська любов залежить від вчинків, успіхів, дій дитини. Від їх неповажливих слів стосовно батьків, або навпаки — відсутності слів вдячності чи пробачення.

Але якщо ми кажемо дитині що не любимо її тому що… – ми наносимо їй величезну психологічну травму.

А іноді й не кажемо, а просто мовчимо, не обзиваємося, не розмовляємо коли вважаємо що дочка (син) не то робить що повинен робити. Але ж наша мовчанка призводить ще більший психологічний удар!

Втрата любові батьків це величезна психологічна проблема дитини, проблема яку вона (якій може бути вже й 20, 30, 40, 50 років) несе у своїй душі, навіть іноді й не усвідомлюючи весь цей тягар та його наслідки на своє життя.

Тим більше що любов взагалі, а батьківська любов зокрема, не може, не повинна залежати від того що той кого ми любимо:

  1. мало заробляє (грошей, гарних оцінок..)
  2. хворіє (а хвороба може бути не тільки тіла, але й душі…)
  3. не робить того що повинен робити й робить те що не повинен робити (як ми вважаємо…)
  4. образив нас (як нам здається, як ми відчули…)
  5. не висловлює того, що ми очікуємо від нього (наприклад вдячності, пробачення, лагідних слів…)

І цей перелік можна продовжувати дуже довго… Але головне – у тому, що тут йдеться про так звану «умовну любов»

Любов при умові, що той кому ми згодні віддавати свою любов:

  1. буде заробляти багато грошей або гарних оцінок
  2. позбавиться від своїх хвороб або від своїх переконань, звичок, психологічних комплексів, установок
  3. буде робити те що ми вважаємо правильним і не буде робити те чого не слід робити
  4. буде ввічливим й вдячним, в усякому випадку не ображатиме нас
  5. буде говорити нам лише приємні слова, а якщо образив – гучно й виразно буде просити пробачення

Але це ж буде вже не любов, а прагматична угода – я тобі любов, а ти мені (далі по списку…)
Що таке Любов?

Любов Ваша до дитини повинна бути — безумовною

СПАННА

5. Уникайте догматичного сприйняття успіху

Успіх дитини полягає не стільки у володінні (оцінками, зокрема), скільки в просуванні до поставленої мети.

І в цьому сенсі ми повинні бути вдячні нашим миттєвим невдачам, бо вони вказують нам дорогу досконалості!

Що таке успіх для школяра у трактованні психологів СПАННА? Читайте на цьому сайті в розділі «Розробки»

Невдача дитини — це сходинка до успіху Вашого нащадка

СПАННА

Допомога батькам у вихованні та розвитку дитини. Цікаві та корисні відео, аудіо, текстові матеріали.