Психотерапія взагалі рекомендована для лікування багатьох хвороб.
Автор: Віктор Тихонов, заступник голови СПАННА з гуманітарних питань
Психотерапія розладів здоров’я
Розлади здоров’я можливі різні. При одних можуть допомогти засоби народної медицини. При інших необхідно застосовувати пігулки, фізіотерапію, або хірургічне втручання. Але тепер уже багато видатних вчених, представники офіційної медицини переконані, що більшість усіх захворювань мають психологічну природу.
15 ознак того, що вам потрібна психотерапія
«За сучасними оцінками, приблизно 80% всіх фізіологічних та медичних проблем містять емоційні, психологічні компоненти.»:
Сторінка 251 Квін Вірджинія, Прикладна психологія. 4-те міжнародне видання. – СПб:Видавництво “Пітер”, 2000. – 560 с.
Розділ F МКХ-10 «Психічні розлади та розлади поведінки»
описує хвороби, при яких психотерапія – обов’язкова.
- Органічні, включаючи симптоматичні, психічні розлади (F00 – F09)
- Психічні розлади і розлади поведінки, пов’язані з (викликані) вживанням психоактивних речовин (F 0 – F 19)
- Шизофренія, шизотипні та бредові розлади (F20 – F29)
- Розлади настрою (афективні розлади) (F30 – F39)
- Невротичні, пов’язані зі стресом і соматоформні розлади (F40 – F48)
- Поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними порушеннями і фізичними факторами (F50 – F59)
- Розлади особистості та поведінки у зрілому віку (F60 – F69)
- Розумова відсталість (F70 – F79)
- Розлади психологічного (психічного) розвитку (F80 – F89)
- Емоціональні розлади та розлади поведінки, що починаються звичайно у дитячому і підлітковому віку (F90 – F98)
Детальніше зупинимося лише на соматоформних розладах.
Сучасні наукові погляди про тісний зв’язок нашого душевного та фізичного самопочуття добре представлені у статті Вікіпедії «Психосоматичні захворювання»
Термін «Психосоматика» у науковий побут був запроваджений ще на початку 19 століття.
Психосоматика це тілесні хвороби, як відбиття хвороб душі (психологічних проблем). СПАННА
За даними ВООЗ, з усіх пацієнтів, які звертаються до лікарів з різномнітними тілесними хворобами, відсоток психосоматичних хворих становить близько 40 відсотків.
За Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) існують тілесні хвороби (F40 – F48), для лікування яких психотерапевтичний вплив не тільки бажаний, але й – обов’язковий!
Практика СПАННА
Короткий перелік психосоматичних проблем, з якими клієнти звертались до СПАННА за останні 3 роки та отримали ефективну допомогу:
- парестезії («повзання мурашок»),
- клубок у горлі,
- неприємні відчуття в області серця,
- ожиріння,
- мігрень,
- синдром роздратованого кишківника,
- дискінезія жовчного міхура,
- нейродерміт,
- псоріаз,
- гіпертонія,
- нервова анорексія,
- нервова булімія,
- розлади сну
- зниження статевого потягу,
- порушення еректильної функції.
В практиці успішної допомоги СПАННА в попередні роки:
істеричний параліч, інші розлади харчування, соматоформні розлади поведінки, нейроциркуляторна дистонія (функціональне захворювання системи кровообігу), вітиліго, хронічний панкреатит, радикуліт, есенціальна гіпертензія, функціональні розлади шлунка
цукровий діабет 2 типу, ішемічна хвороба серця, ревматоїдний артрит, різні сексуальні дисфункції.
Зазвичай:
- Всі ці захворювання супроводжувались внутрішнім неспокоєм, депресивними проявами, симптомами страху, порушенням сну, зниженням зосередженості та психічною втомою.
- Психотерапія надавалась паралельно з медикаментозним впливом фахівцями у відповідній сфері.
Рекомендована психотерапія для хвороб F40-F48
Для ознайомлення наводимо опис деяких захворювань зазначених в Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) в класі:
Невротичні, пов’язані зі стресом і соматоформні розлади, в блоці F40-F48.
Всі вони потребують психотерапевтичного впливу. Для більшості з них рекомендовано також і медикаментозне лікування, яке ми тут не наводимо для запобігання самолікування.
F40
F40 Тривожно-фобічні розлади.
Недовірливість, тривожність, емоційність, сором’язливість, боязкість. Виявляються конкретним нав’язливим страхом і тривогою, що виникають в певній ситуації, що супроводжуються вегетативною дисфункцією.
Психотерапія: поведінкова – десенситизація, логотерапія В. Франкла (парадоксальна інтенція), НЛП, психоаналіз.
F40.0 Агорафобія.
Страх відкритих просторів, натовпу і неможливість повернутися в безпечне місце, страх втратити свідомість в людному місці при відсутності негайного доступу до виходу.
Психотерапія: гіпнотерапія, аутотренінг, медитативний тренінг.
F40.1 Соціальні фобії.
Страх отримати увагу з боку навколишніх – публічних виступів поєднується зі зниженою самооцінкою й острахом критики.
Психотерапія: психодрама, гештальт, групова психотерапія, психоаналіз.
F40.2 Специфічні (ізольовані) фобії.
Фобії, обмежені строго визначеними ситуаціями й не виникають поза таких. Страх тварин, висоти, замкнутих просторів, іспитів, грози, темряви, польотів в літаках, сечовипускання і дефекації в громадських туалетах, прийняття певної їжі, лікування у зубного лікаря, виду крові або пошкоджень, страх захворіти на певну хворобу.
Психотерапія: психодрама, гіпноз, аутотренінг.
F41
F41.0 Панічний розлад.
Повторювані непередбачувані напади важкої тривоги (паніки), що не обмежуються певною ситуацією або обставинами. Супроводжуються страхом і вегетативними симптомами й призводять до того, що хворі швидко залишають місце, де знаходяться.
Психотерапія: поведінкова терапія, сімейна терапія, психоаналіз.
F42
F42.1 Переважно компульсивні дії (обсесивні ритуали).
Нав’язливі дії, що стосуються безперервного контролю за запобіганням потенційно небезпечної ситуації або за порядком і акуратністю.
Психотерапія: парадоксальна інтенція, психоаналіз, поведінкова терапія, ЕСТ.
F43
F43.0 Гостра реакція на стрес.
Заглушеність зі звуженням свідомості, зниженням уваги, неадекватною реакцією на зовнішні стимули, дезорієнтація. Надалі – відхід від ситуації аж до дисоціативного ступору або ажитація і гіперактивність (реакція втечі або фуга).
Психотерапія: терапія сном, гештальт-терапія, групова і сімейна терапія.
F43.1 Посттравматичний стресовий розлад.
Переживання травми знову і знову (уві сні, думках і спогадах), емоційна глухота до всіх інших переживань в житті, включаючи відносини з іншими людьми, супутні симптоми у вигляді вегетативної лабільності, депресії і когнітивних порушень.
Психотерапія: кризова інтервенція, групова і сімейна психотерапія.
F43.2 Розлади адаптації.
Розлад, що перешкоджає соціальному функціонуванню та продуктивності, що виникає в період адаптації до значної зміни в житті або стресу (втрата близьких, переживання розлуки, міграція, стан біженця).
Психотерапія: соціальна допомога, групова психотерапія.
F44
F44.0 Дисоціативна амнезія.
Втрата пам’яті (часткова) на недавні, важливі події травматичного характеру, що супроводжується розгубленістю.
Психотерапія: гіпноз.
F44.1 Дисоціативна фуга.
Раптовий, але цілеспрямований переїзд в незнайоме місце, після чого хворий повністю забуває всю інформацію про себе, аж до імені.
Психотерапія: гіпноз.
F44.2 Дисоціативний ступор.
Ступор, що не має фізичних причин – зниження або відсутність довільних рухів і реакцій на зовнішні стимули (світло, шум, дотик), відсутність мовлення.
Психотерапія: психотерапія, спрямована на відреагування.
F44.3 Транси й стану заволодіння.
Втрата почуття особистісної ідентичності та усвідомлення навколишнього. Вчинки керуються іншою особистістю, духом, божеством, силою.
Психотерапія: раціональна психотерапія.
F44.4 Дисоціативні розлади моторики.
Повний або частковий параліч кінцівок
Психотерапія: гіпноз.
F44.5 Дисоціативні судоми.
На відміну від епілептичних припадків немає прикушування язику, важких травм, випускання сечі, втрати свідомості, зберігається зорова реакція на світло.
Психотерапія: емоційно-стресова психотерапія.
F44.6 Дисоціативна анестезія і втрата чуттєвого сприйняття.
Анестезія має неадекватні іннервації зони. Звужується поле зорового сприйняття. Дисоціативна глухота й аносмія (втрата нюху) зустрічаються рідше. Втрата почуттів не обумовлюється неврологічними ураженнями.
Психотерапія: біхевіоральна терапія, гіпноз, психоаналіз.
F44.81 Розлад множинної особистості.
Видимість існування в індивідуума двох або більше різних особистостей, що проявляються не одночасно, одна з них домінантна, але жодна з них не має доступу до спогадів інший.
Психотерапія: психоаналіз.
F45
F45 Соматоформні розлади.
Періодичне виникнення фізичних симптомів поряд з постійними вимогами медичних обстежень всупереч підтвердженням негативних результатів і запевненням лікарів про відсутність фізичної основи для симптоматики.
Психотерапія індивідуальна.
F45.0 Соматоформний розлад.
Найбільш часто зустрічаються шлунково-кишкові відчуття (біль, відрижка, регургітація, блювання, нудота), шкірні відчуття (свербіж, печіння, поколювання, оніміння, хворобливість), сексуальні й менструальні скарги.
Психотерапія: індивідуальна.
F45.2 Іпохондричний розлад.
Постійна заклопотаність можливістю захворювання одним або більшою кількістю хвороб. Інтерпретація звичайних відчуттів як аномальних та неприємних. Ідеогена іпохондрія – помилкові, тривожні думки про своє здоров’я. Сенсогена іпохондрія – первинними є сенсорні розлади, які надалі піддаються перероблюванню. Іпохондрія дітей – надмірний страх за здоров’я батьків, іпохондрія батьків – відповідно навпаки. Іпохондрія здоров’я – надмірна увага до власного здоров’я. Зустрічається синдром Мюнхгаузена – наполеглива вимога оперативного втручання.
Психотерапія: режим, трудотерапія, перемикання уваги, гіпнотерапія.
F45.3 Соматоформна вегетативна дисфункція.
Хворі скаржаться на розлад системи або органу, який знаходиться під впливом вегетативної нервової системи (серцево-судинної, шлунково-кишкової, дихальної, сечостатевої систем – невроз серця, психогенна задишка і гикавка, невроз шлунка, нервовий понос). Це або ознаки вегетативного збудження – серцебиття, потіння, почервоніння, тремор, або неспецифічні симптоми – скороминущі болю, печіння, тяжкість, напруга, відчуття роздування або розтягування. Хворі стурбовані з приводу будь-якого серйозного, але невизначеного захворювання, дарма що немає жодного структурного або функціонального порушення даного органу.
Психотерапія: психотерапія сугестивна.
F45.4 Хронічний соматоформні больовий розлад.
Постійний, важкий і психічно гнітючий біль, який повністю не може бути пояснений фізіологічним процесом і який з’являється в поєднанні з емоційним конфліктом або психосоціальними проблемами. Біль часто не відповідає зонам іннервації, але іноді нагадує больові симптоми при будь-якій хворобі.
Психотерапія: програми контролю болю (когнітивна, поведінкова, групова і медитативні моделі психотерапії), гіпноз.
F48
F48.0 Неврастенія.
Перший тип – скарги на підвищену стомлюваність після розумової роботи, неможливість зосередитися, непродуктивне мислення.
Другий тип – фізична слабкість і спустошеність, неможливість розслабитися. При обох типах – запаморочення, м’язові болі, “неврастенічний шолом”, дратівливість, ангедонія (нездатність отримувати задоволення), пригніченість, тривожність, порушення сну; для діагностики істотно присутність хоча б двох з перелічених симптомів.
Психотерапія: режим праці й відпочинку, сугестивні методи психотерапії.
